4 цитати до характеристики чарлі беккета

ответ: Я вважаю що музика є універсальною мовою для усіх людей на землі.

По-перше в кожної з країн є своя державна мова, але що робити якщо в одній компанії зібралися люди які не в змозі зрозуміти один одного? Тоді саме музика стає помічницею у спілкуванні.( звісно якщо ніхто з цієї компанії не вміє спілкуватися мовою жестів) Ми настільки звикли користуватися гаджетами, що зазвичай не помічаємо як музика може стати прекрасним альтернативним засобом спілкування.

По-друге компанія яку я описав/ла вище, може опинитися у лісі де немає покриття, та їхні телефони не зможуть вийти на зв'язок з зовнішнім світом і зловити мережу, щоб у інтернеті перевести все що сказав той чи інший співрозмовник. У той час як тій самій гітарі зовсім не потрібний вай фай, всього лиш треба дівчина або хлопець які вміють грати на цьому інструменті. Це можуть бути: та сама гармошка, якщо ви в віддаленому куточку Карпат це буде трембіта ( але я дуже сумніваюся що хоча б хтось зможе вичавити з неї хоч звук), можуть бути барабани, а якщо їх немає і терміново треба передати інформацію, можна скористатися казанком.

Отже музика це універсальна мова людства

Объяснение: не сприймай всерйоз все що я написала, я тебе благаю

Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.

Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.

Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.
Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.

Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.

Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.