У мене під вікном росте молоденька горобина. Я дуже люблю це витончене деревце, тому що воно казково красиво в будь-який час року. Ранньою весною вона одягає вбрання з ніжно-зелених мереживних листочків, а в кінці весни, в травні, зацвітає пишними білими гронами. Особливо приємно пахощі квітучої горобини рано вранці, коли прокидаєшся від веселого гороб'ячого щебету, відкриваєш вікно і насолоджуєшся ніжним ароматом. Влітку горобина дарує нам прохолоду, захищаючи вікно від спекотного сонця. А в осінні дні це деревце стає чарівно красивим. Сонечко, прощаючись з рябинки до весни, дарує їй свої найкрасивіші фарби. Немов казкова принцеса в мереживній жовтому сарафані з яскраво-червоними сережками-гронами красується горобина у мене під вікном. Але це оздоблення недовговічне. Холодний безжалісний вітер незабаром зірве чудовий наряд, і тільки червоні кетяги ягід будуть таїти ніжні спогади про літо і теплі. Потім настає зима, і білий іскристий сніг прикрасить гілки. Але сумувати й нудьгувати рябинки взимку не доведеться. Галасливі горобині зграйки стануть її постійними гостями. Адже корисні і смачні горобинові ягоди будуть рятувати пернатих від голоду довгої морозної зими.
«Наймичка» Шевченко аналіз твору Автор — Тарас Шевченко Рік написання — 1845 Жанр — соціально-побутова поема Тема «Наймичка»: зображення важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати і приховувати своє материнство. Ідея «Наймичка»: засудження тогочасних умов в яких жінка відчувала себе соціально-незахищеною. Основна думка: А) мати — найсвятіше, що є у кожної людини; Б) Я каралась /Весь вік в чужій хаті… /Прости мене, мій синочку! /Я… я твоя мати. Композиція «Наймичка» Композиційно поема поділяється на пролог і вісім частин. У перших чотирьох розповідається про молоду наймичку, решта — про її старість і смерть. Поемі властива так звана «видима» композиція. Кожний розділ твору — немовби окремий кадр, що рухає дію, сприяє розгортанню сюжету. Експозиція — розділ І. Дії тут поки ще немає. Автор знайомить нас із старими заможними хуторянами — дідом та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість. Уже «смерть з косою за плечима», а вони бездітні. Зав’язка — розділ ІІ. Трохимові та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і всиновили її. У наступних розділах розгортаються різні сюжетні перипетії. За часовими вимірами дія у творі довготривала. Відповідно до вимог поемного жанру Т. Шевченко концентрує час, зосередивши увагу на найважливіших епізодах життя своїх героїв. Композиція поеми письменника нагадує побудову драматичного твору. У ній чітко виділяються сцени, картини, епізоди. Як у драмі, кульмінація винесена на кінець і перед смертю Ганна відкриває синові Маркові сокровенну таємницю свого життя. Розв’язки як окремого компонента сюжетобудови немає.
