Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний»,;— «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині.
Визначальні риси реалізму
раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів); правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей; принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність; характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя; конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний б формування художньої правди; вільна побудова творів; превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва; розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей —--- Рома́н соціа́льно-побуто́вий — основний різновид реалістичного роману. Для нього характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів. Письменники-реалісти, передовсім французькі реалісти Стендаль, Оноре де Бальзак, Флобер Гюстав, англійські Чарлз Діккенс і Вільям Теккерей — розсувають сюжетні рамки й до особистісного, долучають сцени й епізоди, що охоплюють життя усього суспільства та епохи. Соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий б намагається розв'язати його або констатує неможливість усунення конфлікту (Іван Тургенев, Лев Толстой, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний та ін.).
Новогодний репортаж Я поднимаю лицо к небу, и мне навстречу летит белый рой снежинок. Я стою так несколько мгновений и вот уже не снежинки летят мне навстречу, а я отрываюсь от земли и устремляюсь ввысь в синее декабрьское небо, туда, где все так загадочно красиво, туда, где рождается чудо новогодней ночи. Это ощущение знакомо мне с детства, и это единственное, что даёт мне возможность ощутить себя первоклассницей, позади у которой уже целых полгода учёбы в школе, а впереди первые новогодние каникулы и, конечно же, ёлка и подарок, неведомо как оказавшийся под подушкой утром первого января.
Дарить людям радость. Что может быть прекраснее? Тем более, если эту радость можно подарить детям, и уж тем более, если эту радость детям могут подарить такие же дети.
Стало хорошей традицией в нашей школе в канун Нового года дарить детям сказку. Вот уже пять лет работает в школе театральный кружок под руководством Татьяны Александровны Тесленко. Настроение, с которым ребята занимаются в этом кружке, чувствуется во всех их сценических работах. Такому вхождению в образ, такому перевоплощению, такой импровизации могли бы позавидовать актёры больших драматических театров.
В этом году в исполнении артистов школьного театра ребята увидели два спектакля: «Золушка» и «Двенадцать месяцев» .
Зрители от души смеялись над остротами, шутками, репризами сказки «Золушка» , сочувствовали главной героине «Двенадцати месяцев» и искренне радовались благополучному финалу.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
