Тема твору: зображення осінніх перетворень у природі.
Ідея твору: оспівування краси осінніх перетворень.
Основна думка: кожна пора по-своєму чарівна.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш
Тематика: пейзажна лірика.
Художні засоби.
Епітети: «палітрою пишною», «красою розкішною», «роси сріблисті», «шати барвисті», «ніжно сміється», «цілунками переливними», «срібно-блакитне повітря», «ніжні пісні тиходзвонні».
Метафора: «грає цілунками», «розсипа вона роси сріблисті».
Персоніфікація: «осінь … кружляє, тумани розливає, ліс одягає, обливає, сміється».
Оклики: «Ніжні осінні пісні тиходзвонні!»
Перелічення: «Фарби рожеві, злотисті, червоні».
Порівняння: осінь-маляр із палітрою пишною.
Алітерація: «Там розсипа вона роси сріблисті», «Ніжні осінні пісні тиходзвонні».
Неологізми: тиходзвонні.
Объяснение:
1)Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не гукне з двору.Хлопчик ліг на кригу долілиць і став роздивлятися дно річки. Уявив маленьку хатку під кущем водяної папороті, як він там сидить і рибку стереже, вітається з карасиком. Раптом промайнула чорною блискавкою щука з маленькою пліточкою в зубах. Хлопчик заляпав долонею по льоду, затупотів ногами, благаючи хижу щуку відпустити рибку. У школі продзвенів дзвоник, а Олесь сидів посеред річки й плакав.
2)Хлопчик був неуважний і безвідповідальний, він зібрав свої речі, та просто пійшов зі школи гуляти поміж верболозів, але дорослі казали"Він тихий, смирний, якийсь дивакуватий, і хлопчик не зрозумів, хвалять його чи лають."
