Інформаційне гроно про Леоніда Глібова

Дух непокори i свободи живе в серцi тiльки тiєï людини, яка усвiдомила себе  сином рiдноï землi, рiдного краю. i це найсвятiше почування "живить надiю,  певну вiру в iдеали". про це святе почуття людини i йдеться в одному з  найпатрiотичнiших творiв  - поемi миколи вороного "євшан-зiлля".в основу сюжету покладено легенду з лiтопису. сина половецького хана князь  володимир узяв у полон маленьким хлопчиком. зростала дитина у багатствi, маючи  усе, бо князь: оточив його почотом  i розкошами догiдно  - i жилось тому хлоп'ятi  i безпечно, i вигiдно.сите i безтурботне життя на чужинi поступово стирало у пам'ятi рiдних людей,  степ, звичаï, i ханський син забув мову батькiв, почав "край чужий, чужi  звичаï як за рiднi уважати". зачерствiло його серце, переродилася душа. не  вражає юнака пiсня посланця: там, де пустка замiсть серця,  порятунку вже не i все ж пахощi гiркого полину примусили серце забитися швидше, вони   прокинутися найсвятiшому почуттю  - любовi до рiдного краю. "рiдний степ  - широкий, вiльний" "раптом став перед очима, з ним i батенько нещасний". i вже  нiщо не могло зупинити юнака: нi розкiшне життя, нi багатства, нi почестi. вiн  зрозумiв, що найдорожче для людини  - ïï рiдна земля i воля в рiднiм краю: краще в рiднiм краï милiм  полягти кiстьми, сконати,  нiж в землi чужiй, ворожiй  в славi й шанi пробувати! проблема, порушена в поемi, залишається актуальною i сьогоднi, бо розкидала доля  украïнцiв по рiзних куточках земноï кулi. блукають вони у пошуках щастя,  не розумiючи, що знайти його можна тiльки на рiднiй землi: де ж того євшану взяти,того зiлля-привороту,що на певний шлях направить,  - шлях у край свiй повороту? !

Бертольд:

1."Попереду їхав лицар" (Це говорить про його положення у суспільстві)

2."Та лихий такий, крик боже!" (Як поводить себе з іншими)

3."Голос маю, - каже лицар, -

Та не тямлю віршування... " (Не мав таланту до віршів, але мав гарний голос)

4."Всім вміли догодити,

Тільки нашого поета

Пан забувся запросити" (Його відповідь на зчинене йому добро поетом)

5."Годі жартів! - крикнув згода,

Бо задам тобі я гарду!" (Не мав терпіння)

Поет:

1."Проживав поет нещасний,

Але мав талант до віршів

Не позичений, а власний" (Був бідним, але добре віршував)

2."От собі - людина Божа!" (Гарна людина)

3."Теє слово всім давало

То розвагу, то пораду" (Допомагав людям с повсякденним життям)

4."Ось пожди лиш трохи, зараз

Будеш мати серенаду" (Визнає велику силу кохання)

5."Ей, я лиха не боюся,

З ним ночую, з ним і днюю" (Пережив багато на своєму шляху та був готовий до всього)