ПРО КОГО ЦЕ ГОВОРИТЬСЯ:
«Орел, а не козак!»
«… був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений…»
«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника»
«Ще, може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки, одної сили, одної хисти, одного завзяття»
«Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка»
«Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях… Хіба що по шаблі можна б догатуватись, що воно щось не шабля аж горіла від золота; да й на йому була мов чужа…»
«Моя хата скраю, я нічого не знаю»
«… заклювала ворона нашого сокола!»
«Чужою смертю я волі копувати не хочу…»
«Уже я йому й отчизну, уже я йому правду під ніс тикав, а він своє… Сказано – дурному хоч кіл на голові теши!..»
