Відповідь:
Писала раніше на цьому ж сайті для когось іншого. Можуть бути опечатки і проблеми з комами :-)
Здоров будь, козаче Павло!
Саме так хочеться до тебе звернутись. Не Павлусь, а саме Павло. Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти в ці страшні дні. Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганусі. А ще ти розумний і хитрий. Адже це було дуже кмітливо зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганусі дуже поталанило мати такого брата як ти. І не лише їй. Коли ти віддавав старшому братові Петрові бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на спомин про маму, яку так по звірячому вбили татари. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони до привернути до себе серця багатьох людей. Адже, навіть жорстокий і підлий вчинок зрадника Карима, привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри. А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Не-доля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.
Пояснення:
природа відігравала особливу роль у житті і творчості лесі українки. весна, літо, осінь, зима — це не просто пори року, що змінюють одна одну. весна для хворої на туберкульоз кісток лесі була передвісником тепла, надією на одужання. у багатьох її творах звучить мотив весни, її цілющого впливу на всіх і на все.
літо —, це сонце, тепло, ласкавий вітерець. улітку леся почувала полегшення, хвороба неначе відступала, а настрій був бадьорий;
осінь і зима приносили з собою дощі, холоднечу, слабування і нові поразки у боротьбі з туберкульозом. але негода ніяк не впливала на творчу активність поетеси. якось вона у листі написала: "часто у поетів настрій поетичний залежить від погоди — одні найбільше пишуть навесні, в чудову погоду, другі можуть писати тільки під час осінніх дощів, у мене ж сей настрій залежить най більш від того, яка погода в душі, і я пишу найбільше в ті дні, коли на серці негода, тоді чогось швидше робота йде".
але ніяка негода не впливала на прояв любові поетеси до рідного краю. з ніжністю писала леся українка про ліси і озера волині, синій дніпро, південні степи україни, чудові карпати і мінливу красу чорного моря.
у 1888 році леся українка вперше їде до моря і свої враження від мандрівки описує у ліричному циклі із дев'яти творів "подорож до моря". вірші цього циклу нагадують щоденник, у якому поетеса занотовує побачене і неначе веде читача від луцька до одеси.
вірш "красо україни, подолля" — третій вірш циклу. перед читачем розгортається картина, на якій зображено "хороші, красні села", "хати садками вкриті, срібним маревом повиті". останні два рядки строфи "коло сел стоять тополі, розмовляють з вітром в полі" нагадують шевченківські образи.
дивіться також
реферати про життя та творчість лесі українки
визначте поетичний розмір поезій "хотіла б я піснею " та "ви щасливі, пречистії зорі". (та інші запитання)
біографія лесі українки
поїзд їде далі, і розгортаються нові картини: "хвилюються лани золотії", "бори величаві, густії провадять таємну розмову". раптом виринають "ярочки зелененькі, стежечки по них маленькі, перевиті, мов стрічечки, збігаються до рі" вірш написано так, що складається враження присутності читача в подорожі. краєвиди змінюються так швидко, наче їдеш у поїзді і спостерігаєш за природою із вікна.
зовнішня краса поділля чарує, але вона не заступає народного горя. вірш розпочинається і закінчується строфою:
красо україни, подолля!
розкинулось мило, !
здається, що зроду недоля,
що горе тебе не
та горе і недоля є. вони поки що приховані розкішними барвами літньої природи; села хороші, красні тільки здалеку. убогі хатки укриті садками, ніби срібним маревом. і як же не хочеться розвіювати ілюзорну ідилію. нехай швидше летить поїзд, нехай на довше збережеться мажорний настрій, адже попереду лесю чекає тяжке життя, сповнене болю і страждань, від яких ні втекти, ні заховатися.
