Як я ставлюся до тих хто цурається свого роду, свого народу Я вважаю, що ті, хто цурається свого роду, свого народу - нещасні люди. Вони наче дерева без коріння. Як то перекати-поле, що котиться куди вітер повіє. Адже кожна людина не з'явилася на цей світ з незвідки. Всі ми - нащадки наших пращурів, остання ланка довгого ланцюга поколінь. А якщо людина не цінує свого роду, то вона самотня і нещасна, хоча й не усвідомлює цього. Тому мені шкода цих людей. Шкода, що вони не розуміють того, чого самі себе позбавляють.
Образ Антося Корецького Виріс він у козацікій родині Завісних, виховався на українських традиціях, сприйняв усім серцем мораль навого оточення. Силою обставин він потрапляє до свого природного середовища, дізнається про свій спадок і щляхетсякі привілеї. Магнат Чарпецький, його дядько по матері, лукаво переконує нащадка вельможного роду Корецьких "прийти до стерна уряду" і преконати "туманніючу в мороці неуцтва шляхту зректися цього братовбивчого рабування", "не видирати від оборонців своєї країни їх права", "не знущатися над їх святою вірою". У спілкування з родовитою шляхтою з'ясовується омана. Одурений у своїх найщиріших помислах і почуваннях Антось, на щастя, зустрічає вдруге ту, з котрою готовий розділити і любов, і смерть. Усвідомлення козацької правоти, любов до Орисі диктують йому лицарський вибір - чесну смерть за ідеали, в яких його виховали, за вірй, яку прийняв усім серцем. Антось: романтик; здатний до самопожертви; мужній; рішучий; спроможний на сильні почуття; шляхетній, вдячний; вірний присязі; справедливий, чесний.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
