План до твору "Мотря" Б.Лепкого

Головна героїня п'єси наталка ідеал української дівчини . " золото -ні дівка" -говорить про неї виборний.потому що так воно і є, наталка дуже працювита,про це св ідчить її пісня: "не багата я і проста,но честного роду, не стижуся прясти і носити воду" .також вона дуже талановита,адже на протягом всієї п'єси вона часто співає. з розмови наталки з іншими людьми помітно,що вона дуже розумна,її  мова сповнена мудрими прислів'ями."добра дочь"- коротко,але вагомо характеризує її мати. і справді  ми бачимо,що наталка дуже поважає, любить, а головне слухає свою матір. але її головна риса характеру це в ірн ість.вона вже скільки років вона чекає свого коханого петра і відмовляє ус ім женіхам.котляревський з ібрал всі найкращі риси характеру в образі наталки і я думаю, що кожна дівчина повинна ставити її в приклад ідеальної дівчини. не уверена что все знаки препинания на месте

• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».

• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».

• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».

• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».

• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»

• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».