У творах О. Кобилянської і М. Коцюбинського інує тісний зв"язок між людиною і природою. Люди вірили у її містичні сили і багато їх традицій були пов"язані з живим оточенням. У творі "Тіні забутих предків" природа ніби зіграла злий жарт з долею Іванка. Його кохання було щире і палке, але повінь забирає Марічку. Через це він подається на шість років у відлюднення. А коли повертається теж віддає своє життя в долоні природи зриваючись в прірву.
Містична влада природи в творі "Земля" проявляється ще на початку твору, коли Анна помічає щось нечисте у лісі, де потім знаходять мертве тіло Михайло. Земля... Саме через неї було здійснено тяжкий злочин - братовбивство.
Отже, природа і людина - це одне ціле. Саме природа дарує і забирає життя кожного хто мав щастя побачити і хоч трохи збагнути всесвіт.
Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.
У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.
Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.
