ТЕСТЫ Центральною проблемою повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути є
А) становлення особистості в сучасному світі
Б) вибір майбутньої професії
В) патріотизм та героїзм
Г) прагнення людини до волі
2. Про що розповідала мати коню Шепталу, коли він був малим
А) важке коняче життя
Б) дідів і прадідів
В) майбутню його красу й велич
Г) життя на волі
3. Чиї це слова: «Звірячі закони – людяніші»?
А) пустельник Б) дракон Грицько В) князь Г) лицар Лаврін
4. Галя могла за пояс заткнути будь-якого хлопця в умінні
А) лазити по деревах
Б) бігати наввипередки
В) танцювати
Г) свистіти
5. Галя називала Вітьку
А) орлом Б) вороном В) своїм героєм Г) дуелянтом
6. Установіть відповідність
Твір Проблема
1 «Білий кінь Шептало» А перше кохання
2 «Вітька плюс Галя...» Б неординарна особистість
3 «Місце для дракона» Г добро і зло
4 «Шпага Славка Беркути»

Відповідь: 1 - А, 2 - Б, 3 - В.

Детальніше:

Анафора (єдинопочаток) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій на початку віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (1-А - потор "ти знаєш" на початку віршованих рядків).

Епітети - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища (2-Б - сивими очима, материнська ласка, добра ласка).

Порівняння - пояснення одного предмета через інший за подібністю (3-В - рушник простелю, наче долю).

Епіфора (єдинозакінчення) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій у кінці віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (наприклад, продовження вірша "Ти знаєш, що ти - людина?" В.Симоненка:  

                                                           Усмішка твоя — єдина,

                                                           Мука твоя — єдина...

Г)

Объяснение:

— Браття моє миле! — рече тоді полковник Шрам. — Тяжко моєму серцю! Не здолаю більш од вас таїтись! Їду я не в Київ, а в Переяслав, до Сомка-гетьмана; а їду от чого. Україну розідрали надвоє: одну часть, через недоляшка Тетерю, незабаром візьмуть у свої лапи ляхи, а друга сама по собі перевернеться кат знає на що. Я думав, що Сомко вже твердо сів на гетьманстві, — а в його душа щира, козацька, — так міркував я, що якраз підійму його з усіма полками на Тетерю, да й привернем усю Україну до одної булави. Гіркої підніс ти моєму серцю, божий чоловіче, да ще, може, як-небудь діло на лад повернеться, їдьмо зо мною на той бік: тебе козаки поважають, твоєї ради послухають…