Івана Силу влаштував у гуртожиток

Дівчинку софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця  валя. дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ще софійка страшенно переживає через те, що однокласник вадим кулаківський майже не звертає на неї уваги. дівчинку бентежить новина,  що рід кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. понад усе софійці хочеться родині, щоб вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. правда, самому вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, софійка відважилася подолати час. дізнавшись, що стара шафа — це  портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка  не побоялася використати таку можливість. дивним чином софійка завади опиняється у вирі подій. вона загубила чудові  корали, і це завадило тітоньці оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. софійка втрутилася в минуле, врятувала катрю кулаківську, її нареченого семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.

Беркут — мудрий керівник тухольської громади. Маючи намір узяти участь у конкурсі на кращий історичний твір, Іван Фран-ко вирішив написати повість «Захар Беркут». Ця історична повість розповідає про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали. Автор втілив у художніх образах тухольців Захара, Максима, Мирослава визвольні традиції наших предків.Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя», — пише І. Франко. Найповніше розкривається його характер, коли він стає на чолі тухольскої громади у боротьбі з монголами. Саме він складає план знищення монголів, він закликає на до верховинців і загірян.Захаром Беркутом керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадянського обов’язку, яке тісно зав’язане з глибоким патріотизмом, у Захара найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією душею він любить сина, але коли Тугарвовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима, Захар відмовляється прийняти цю пропозицію. Він пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю ‘їхніх сусідів, які зазнають ще страшнішого горя від нападл монголів. Він підкорює свої батьківські почуття громадським інтересам, бо він служить громаді, відвертий і чесний, розсудливий і мужній.Захар Беркут — мудрий ватажок тухольської громади, саме такими і повинні бути ватажки, керівники, політики.