Оповіддання "Дивак". Виписати головних і другорядних героїв. 3. Довести що це атобіографічне оповідання. Дати відповіді на такі запитання: А. Як олесь ставився до природи? Б. Яка подія трапилася на уроці малювання? В. Чому олесь відмовився малювати горщик? Г. Що привертало увагу хлопчика, коли він йшов дорогою до школи? Г. Що означає слово "особистість"? ​

Рід літератури: ліро-епос.

Жанр: балада.

 

Тема: відображення трагічного кохання молодої дівчини.

Мотиви балади: оспівування невмирущості справжнього кохання; уславлення вірності в коханні; співчуття до молодої дівчини, розлученої з коханим; засудження зневіри та звертання за до до ворожіння.

Ідея: невмирущість справжнього кохання та вірності.

Проблематика: кохання та розлука, батьки і діти, вірність та зрада, добро і зло, задоволення та страждання, щирість в почуттях та відсутність почуттів.
Композиція:
Експозиція: «По діброві вітер виє…».
Зав’язка: «Полюбила чорнобрива козака дівчина..».
Розвиток дії: «Любилася, кохалася, а серденько мліло..», «минув і рік, минув другий козака немає…», «мати хоче дати за старого заміж», «пішла вночі до ворожки», «тяжко мені, тяжко!».
Кульмінація: «Випий трошки сього зілля все лихо загоїть».
Розв'язка: «Взяла зілля, поклонилась», «Вмилась, напилася, Тихо усміхнулась.
Вдруге, втретє напилася І не оглянулась», «Отак тая чорнобрива плакала, співала... І на диво серед поля тополею стала».

Художні засоби.
Епітети: стан високий; лист широкий; море широке; марне зеленіє; викохав тонку, гнучку; тихо усміхнулась, по синьому морю, серце-тополенько, щиру правду.
Постійні епітети: чорнобрива дівчина, біле личко, карі оченята, милий чорнобривий.
Персоніфікація: «вітер виє, гуляє, … гне», «серце ниє», «само серце знає», «серденько знає,… мліло,… б'ється», «чуло серце недоленьку, сказати не вміло, не сказало…», «стане місяць серед неба».
Метафора: «личко червоніє», «до полудня, та й зав'яне, брови полиняють», «сиротою білим світом нудить», «сохне вона», «чорнобрива сохла», «без милого скрізь могила», «душу згубити», «дівувала», «зілля лихо загоїть», «лихо знаю», «все піде в воду», «рости … до самої хмари», «літа трачу», «хоче мене мати в землю заховати», «торішню вроду», «зілля все лихо загоїть».
Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «батько, мати як чужії люди», «сонце світить — як ворог сміється», «Сохне вона, як квіточка», «Легше… в труні лежать, ніж його побачить», «Пішла стара, мов каламар», «За перший раз, як за той рік», «Полетіла, мов на крилах».
Повтори (тавтологія): «одна, одна», «любилася, кохалася», «Минув і рік, минув другий», «Позаторік знала, позаторік і зіллячка», «Серед степу пала, Пала …», «Плавай, плавай …», «Рости, рости…», «Все вгору та вгору», «До схід сонця, ранісінько»
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Полюбила …», «Якби знала…», «Не співає…», «Скажи …»
Повтори (рефрен, приспів): «Плавай, плавай, лебедонько! По синьому морю», «По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу».
Повтори (епіфора, єдинозакінчення): «…Вмилась, напилася, … Вдруге, втретє напилася».
Риторичний оклик: «Одна, одна, як сирота На чужині, гине!», «Край світа полину!», «Бабусенько, голубонько!», «Тяжко мені, тяжко!», «Ні! Вже не вернуся!», «Мамо моя!», «Доле моя!», 
Риторичне звертання: «Плавай, плавай, лебедонько!», «Рости, рости, тополенько!», «Скажи йому, моє серце!», «Боже милий, Боже!..», «Подивися., тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько, Все вгору та вгору».
Риторичне запитання: «Хто ж викохав тонку, гнучку В степу погибати?», «Чи довго їй одинокій на сім світі жити?..», «Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..», «А хто ж її головоньку Буде доглядати?», «Хто догляне, розпитає, На старість
Пестливі слова: серденько, личко, козаченько, раденькі, недоленьку, бабусенько, голубонько, лебедонько, тополенько, головоньку, ранісінько
Антитеза (протиставлення): «День і ніч воркує», «чи діжду я, чи не діжду пари», «По тім боці — моя доля, По сім боці — горе»
Контраст (антонімічні пари): «Полюбила — не спинила: Пішов — та й загинув...», «воркує,…а ніхто не чує...», «Нехай попи заспівають, а  дружки заплачуть», «біжиякомога; Що б там не кричало, Не оглянься, поки станеш», «милий чорнобривий Співає, гуляє, А я плачу», «плакала, співала».
Метаморфоза: «Отак тая чорнобрива …серед поля Тополею стала».

Віршований розмір: коломийковий вірш з розбивкою на два рядки (8 + 6 = 14 складів)

На сьогоднішній день активність громадян, особливо тих, які позбавлені волі, із захисту своїх прав досить слабка. Не останню роль у цьому відіграє низька правова освіта населення. І якщо у містах, селищах ще якось проводиться правова освіта, то в місцях позбавлення волі з цим велика проблема. Доступ до правосуддя є фактично основною проблемою в сфері прав людини. Існує проблема захисту прав людей позбавлених волі, особливо у питаннях звернення до суду, оскільки послуги адвоката є непідйомними для цієї категорії населення. Сьогодні існує багато перешкод об’єктивного й суб’єктивного характеру, які заважають людям, що перебувають у місцях позбавлення волі, слідчих ізоляторах, а також котрі перебувають під слідством звертатися до суду та інших інстанцій за захистом своїх прав. У першу чергу, це низький рівень їх правової культури. До цього додається надвисока корупція, яка особливо процвітає у таких місцях, де кожен чиновник вважає себе паном, і достукатись до нього простій, не обізнаній людині у правових питаннях практично неможливо. Виникає необхідність широкої роз’яснювальної роботи з питань розповсюдження інформації про права людини, доступ до правосуддя та про питання захисту своїх прав та свобод особами позбавленими волі. Є необхідність навчити цих людей, через правову-просвітницьку діяльність, відстоювати свої права, відчути себе громадянами своєї держави, які можуть добитись справедливості. Тому на сьогодні дуже важливим кроком є створення груп активістів, які б могли надавати безкоштовну юридичну до ув'язненим у наданні консультацій правового характеру та у складанні процесуальних документів.