Відповідь:
Як вирішила Софійка до Вадимові? Вона вирішила до йому і його родині позбутися давнього прокляття.
Хто такий Валентин? Нащадок Данила Міщенка. Він хотів одружитися з тітьонькою Софійки Сніжаною.
Чому тітка Софійки відмовилася виходити заміж? Спершу Сніжана вирішила відложити весілля, тому що зникла сімейна реліквія - коралі, в яких всі жінки її роду йшли під вінець. Тим часом Сніжана дізналася, що наречений брехун, який щей до того приховує т, що у нього вже була сім"я і є дитина.
Чому Софійка опинилася у центрі всіх описаних неймовірних таємничих подій? Як пов"язано це із її новим помешканням? На мій погляд, Софійка опинилася у центрі всіх подій завдяки своїй доброті, цікавості і відповідальності. Вона хотіла до Вадимові позбутися прокляття, їй було цікаво що ж таке таємниче відбувається в квартирі поверхом нижче у будинку, куди вони недавно переїхали, і чому так дивно поводиться сусідка баба Валя. ЇЇ цікавість і наполегливість до розплутати клубок багаторічних родинних таємниць.
Що про себе на майбутнє "побачила" Софійка завдяки шафі й коралям? Вона побачила себе в майбутньом чарівною красунею, яка вже кілька років живе в іншому місті, пише казки для дітей. А ще в майбутньому Сашко таки наважується їй освідчитичь.
Як розуміти "ніч у повні"? Що пов"язують за народними переказами із цим часом? Ніч у повні, коли повний місяць. За народними переказами саме в таку ніч, коли повний місяць, на землю суне різна потойбічна нечисть: вовкулаки, привиди, перевертні. Повний місяць і його сяйво погано впливає і на звичайних людей, тому не можна, щоб місяць світив на того, хто спить. В таку ніч людям важко контролювати свої емоції, вони можуть бути збуджені, агресивні.
Пояснення:
Объяснение:
Українська література для дітей і про дітей пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке ще не завершено. У наш час відбувається процес формування національної бази дитячої літератури, котра б незалежно від родо-жанрової динаміки захоплювала своїм тематичним розмаїттям, щирістю та багатогранністю вражень, доступністю сприйняття образів-персонажів та близькістю до сучасного читача тематики й проблематики. Історична тема в художній літературі була й залишається сьогодні досить актуальною й популярною. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу. Незважаючи на жанрову приналежність твору, її визначає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною.
Україна, отримавши свою незалежність після вікового гноблення, повинна повернутися до свого коріння, довести свою ідентичність і свідомо виховувати на славних прикладах підростаюче покоління. В. Рутківський, сучасний український письменник, який неодноразово у своїх творах для дітей та юнацтва звертається до змалювання призабутих сторінок славного історичного минулого нашої країни. Його шлях до визнання був довгим, але, вважаємо, що в царині сучасної української підліткової літератури на історичні теми йому немає рівних. Здобувши визнання в поважному віці, письменник довів, що його майстерність і життєвий досвід тільки допомагають спілкуватись із молоддю. Проживши нелегке життя (зважаючи на умови творчого зростання в часи Радянського Союзу), автор засвідчив, що він є українським письменником-патріотом, який прагне поділитися своїми знаннями із підростаючим поколінням. Його трилогія «Джури» визнана однією з найкращих у цій царині.
«Джури козака Швайки», які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою В. Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. (Нагадаємо, що перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив). А поміж тим, динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям.
Традиційним для сприйняття історичного минулого стає ототожнення його з образом козака – хороброго лідера, високодуховної й матеріально незалежної людини, котра керує своїми емоціями, розумом і волею, морально, духовно й фізично готує себе до оборони рідної землі та сім’ї, дбає про єдність козацтва й українців усього світу. Такий образ зберігається й у сучасному літературному трактуванні
