Відповідь:
Автор у поезії передає протилежні відчуття й емоції, а відповідно до символістського світосприйняття, єдність і боротьба цих протилежностей і є сутністю людського буття у контрастному світі. Ліричний герой перебуває в пошуках особистого щастя, він охоплений сум'яттям через внутрішню боротьбу його почуттів.
Як бачимо з вірша, журба і радість, щастя і мука, смерть і воскресіння, світло і темрява — ці антитези завжди переплітаються у світовідчутті та творчості митця, власне, як і в реальному житті, що зіткане з химерних суперечностей. Життєві негаразди часто породжують зневіру й самотність. Між цими відчуттями точиться вічна боротьба. Цю закономірність майстерно втілюють визначальні художні засоби вірша — антитеза й оксиморон. Журба і радість уособлюються, поміж них з’являється ліричне «я». Реальне переплітається з містичним, витворюючи багатозначний образ художнього світу.
