Василя з твору "Маруся":
Маруся⇒
Зовнішність: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";
Характер: На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна" .
Кохання до чоловіка: "Батечки, як заголосить Маруся, та так і повисла йому на шию! Виціловала його ... що то? і в вічі, і у лоб, і у щоки, і у шию ..." ; "А Маруся лежить у нього на руках і сама себе не тямить, чи вона у раю, чи вона де? Так їй хороше було! Хоче щось сказати – і слова не промовить; хоче від нього вирватися, так неначе прикована до Василевої шиї ..."
Василь⇒
Зовнісшність та вдача: "Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".
Шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити:"... вдарив поклон і, припавши на те місце, де стояла Маруся, ціловав землю замість її ..." ; – Марусю!.. Люблю тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю тебе більш усього на світі ! Одну руку вхватив Василь та й держить біля свого серця, а воно так же колотиться, як і в неї ... Марусенько, моя лебідочк , зірочко моя , рибочко, перепілочко! – приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.– Я ж землі під собою не чую - я мов у раю !"
Объяснение:
Дорослі члени родини відчували свою провину перед дитиною, яку вони кинули напризволяще ще в пологовому будинку. До того ж дівчинка народилась хворої на ДЦП. Страшним народити і відмовитись від здорової дитини, а ще гірше покинути хвору дитину. Мама потім розкаялась і шукала своє дитя.Але Касю усиновила інша родина. Ця сімейна таємниця була причиною маминої хвороби. Це як нерозкаяний гріх. Дорослі боялись, що Лінка не зрозуміє,що це може стати поганим прикладом і геть зруйнує сімейні стосунки. Але вони були не праві. І історія двох сестер це підтверджує.
