Контрольний класний твір за темою: " Ми - українці"

Объяснение:

Микола Куліш

(1892-1937)

Микола Куліш народився 6 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині Херсонська область) у родині батрака-селянина. Дитячі роки минали в злигоднях. Змалку працював пастухом, погоничем коней. Рано втратив батьків. Ще в дитинстві хлопчик проявив себе як яскрава й непересічна особистість, мав добру пам'ять, багато читав. Ці здібності помітили під час навчання в Чаплинській народній школі. Місцева інтелігенція зібрала кошти, щоб він міг здобути освіту. З вересня 1905 р. талановитий юнак навчається в Олешківському міському училищі, з 1908 р. — у чоловічій гімназії. Якийсь час мешкав у притулку для сиріт, згодом його взяла до себе родина Невелів — олешківських інтелігентів.

Гімназист Микола Куліш закохався в Антоніну Невель, яка в майбутньому стала його дружиною. Вона була гарної статури, мала довгі каштанові коси й зелені розкосі очі. У зовні непоказному Миколі Антоніні вдалося розгледіти щиру душу: «Любила я Миколу не за його постать, досить незграбну та ще й одягнену в речі завжди з чужого плеча — або занадто великі, або занадто малі. Був він худий та дуже непоказний... Любила я його за те, що був він душею й розумом зовсім не подібний до всіх, кого я тоді знала. Такий простий, щирий, вибачливий та зрозумілий до всього, що є недосконалого в людині. Саме це полонило моє дівоче серце».

1914 р. М. Куліш вступив до Новоросійського (Одеського) університету (історико-філологічний факультет), проте навчання змушений був перервати через мобілізацію до царської армії. Чотири місяці провів у казармах, згодом закінчив Одеську школу прапорщиків і був відправлений до Смоленська. До нього приїхала Антоніна, і вони одружилися. 1915 р. М. Куліша було тяжко поранено. Після повернення з фронту його призначили на службу при штабі полку.

М. Куліш з дружиною Антоніною

У 1918 р. М. Куліш повернувся в Олешки, організував там «Просвіту». У цей час він почав писати роман «Трохим Леміш», у якому прототипом героя був сам. 1917-1919 рр. були сповнені революційних катаклізмів, у цей період наростає національно-визвольний рух. М. Куліш найбільше симпатизував партії соціалістів-революціонерів (есерів), яка відображала інтереси селянства. За висловом літературознавця В. Панченка, «Куліша, як і багатьох його ровесників, поманили червоні зорі». У 1919 р. він стає членом Дніпровського політвиконкому й завідувачем управління народної освіти. У липні цього ж року виїхав у Херсон у складі Дніпровської організації КП(б)У і сформував Дніпровський селянський полк, з яким брав участь у боях проти денікінців.

Після громадянської війни М. Куліш працює в партійних органах, на освітянській ниві. Проте його дедалі більше цікавить літературна творчість, літературно-мистецьке життя столичного Харкова. На той час його родина (дружина, син Володя, донька Оля) мешкає в Одесі.

 . Що ж розуміється під історичною пам'яттю? Тлумачення терміна історична пам'ять має безліч варіацій, проте в цілому історичну пам'ять можна визначити як здатність суспільних суб'єктів зберігати і передавати з покоління в покоління знань про минулі історичні події, про історичних діячів минулих епох, про національних героїв і вероотступниках, про традиції та колективний досвід освоєння соціального і природного світу, про етапи, які пройшов той чи інший етнос, нація, народ у своєму розвитку . Важливо те, що історична пам'ять є основою культурної спадкоємності поколінь і національно-громадянської ідентичності. Процес формування історичної пам'яті досить складний.Одні і ті ж явища минулого нерідко отримують в різних системах історичних уявлень діаметрально протилежну оцінку, що визначає їх неоднакове звучання в пам'яті різних соціальних класів» . У українських  умовах з її багатонаціональним складом населення, коли кожен етнос має свої ціннісні установки, традиції, релігійні переконання і культуру, формування історичної пам'яті стає тим більш складним процесом. Серед інших факторів, що впливають на формування історичної пам'яті, слід зазначити: соціально-економічні умови розвитку російського суспільства; ідеологічні установки; рівень освіти у середній і вищій школі; ставлення до історії та історичної науки в цілому; діяльність засобів масової інформації та ін На процес формування історичної свідомості сучасної молоді впливають всі перераховані фактори. Однак формування історичної пам'яті на науковій основі відбувається в процесі систематичного вивчення історії. І тут в першу чергу необхідно відзначити роль школи і вплив знань, отриманих на уроках історії. Адже шкільна історична освіта є основою формування і розвитку етнічної самосвідомості та історичної пам'яті підростаючого покоління. Але тут виникає проблема достовірності та об'єктивності знань, які в свою чергу залежать від змісту шкільних підручників і від позиції педагогів. Що стосується змісту шкільних підручників, то це окрема проблема, але очевидним є той факт, що першочергове завдання творців єдиного підручника з історії полягає в тому, що матеріал, поданий у підручнику повинен формувати в учнів ціннісні орієнтації, спрямовані на виховання патріотизму, громадянськості та міжнаціональної толерантності. Одним із головних завдань шкільного курсу історії необхідно виділити — формування громадянської загальноросійської ідентичності. При цьому необхідно посилити акцент багатонаціонального та поліконфесійного складі населення країни як найважливішої особливості вітчизняної історії. Що ж стосується вчителів історії, то вони повинні пам'ятати, що процес формування історичної пам'яті на уроках історії повинен відрізнятися системністю, цілеспрямованістю і послідовністю. Систематична і цілеспрямована діяльність по формуванню історичної пам'яті повинна продовжуватися і у вищій школі, де у студентів важливо розвивати здатність зберігати і осмислювати власний досвід і досвід попередніх поколінь. Ключове місце тут належить курсу вітчизняної історії, а також різним додатковим курсів, пов'язаних з історичною проблематикою. В даний час школа і вуз не можуть повною мірою вирішити проблему формування історичної пам'яті молодого покоління. Все це посилюється падінням престижу історії. Не менш трагічний той факт, що фактично вся історична ідентичність російського суспільства тримається на пам'яті про Велику Вітчизняну війну, що є недостатнім. Їх потрібно повернути у свідомість людей, щоб вони відчували себе відповідальними спадкоємцями колишніх поколінь» . Завдання формування та збереження історичної пам'яті повинна вирішуватися за активної участі держави та інститутів, які реалізують єдину стратегію розвитку історичної свідомості молоді. В даний час російський уряд усвідомлює на скільки важлива задача формування історичної пам'яті та національно-громадянської ідентичності у сучасної молоді. Цим і пояснюється повішений інтерес до питань розвитку загальної історичної освіти.  Успішність реалізації державою політики формування історичної пам'яті залежить також від готовності суспільства і педагогічної спільноти сприйняти запропоновані йому політичні ідеї. Як ми бачимо, проблема формування історичної пам'яті в сучасній молоді являє собою складний і багатогранний процес. Головними механізмами формування історичної пам'яті молоді є: школа, внз, засоби масової інформації, тобто інститути, що оточують молодих людей в процесі їх соціалізації. У світлі вище сказаного можна зазначити, що очевидна необхідність вироблення єдиної стратегії у питанні формування історичної пам'яті у сучасного покоління з боку держави, школи, вузу і соціальних інститутів.