Ива́н Дми́триевич Серко́ или Сирко́ (укр. Іван Дмитрович Сірко; род. около 1610, Мурафа, Брацлавщина, Речь Посполитая или Мерефа на Слобожанщине, Русское царство — 1 (11) августа[источник не указан 153 дня] 1680, Грушевка (Капуловка), Войско Запорожское, Русское царство) — кошевой атаман Запорожской Сечи. Участник и организатор многочисленных походов и сражений, главным образом против «басурман» (крымских татар и турок), а также гетманских властей, проводивших пропольскую или протурецкую политику. Прославился как ревностный защитник православия. Герой украинских изустных преданий и песен.
Объяснение:
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
Бо де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи («Царі» 1857 р.).
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим («У нашім раї на землі ...» 1849 р.).
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля. («Кавказ» 1845 р.).
Злоначинающих спини...
А доброзиждущим рукам
І покажи
Святую силу ниспошли
А всім нам вкупі на землі
Єдіномисліє подай
І братолюбіє пошли («Злоначинающих спини…» 1860 р.).
Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая! («Кавказ» 1845 р.).
Любітеся, брати мої,
Україну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте («В казематі 1847 р.).
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть («В казематі» 1847р.).
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине
От де, люде, наша слава,
Слава України! («До Основ'яненка» 1840 р.).
Встане правда! встане воля!
І Тобі одному
всі язики
Вовіки і віки («Кавказ» 1845 р.).
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі («І Архімед, і Галілей...» 1860 р).
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
на волі
Невольничі діти!.. («Великий льох» 1845 р.).
Поки живе надія в хаті,
Нехай живе, не виганяй («Варнак» 1848 р.)
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне! («Сон» 1844 р.).
…Будем жить, людей любить,
Святого Господа хвалить («Царі» 1857 р.).
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю! («І мертвим, і живим...» 1845 р.).
