1. Походження Федька та Толі. (Федько був сином бідних робітників, Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина.)
2. Непосидючість Федька і делікатність Толі. (У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. «Спокій був його ворогом». Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.)
3. Стосунки з батьками. (На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, що завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, що її син водиться з Федьком. Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько.)
4. Благородство Федька і підлість Толі. (Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачучи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину. Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, що Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ще у бідної Федькової матері виманив чижика)
5.Характерні риси Федька та Толі (Федько — чесний, ніколи не брехав, любив бійки, заважав хлопцям спокійно гратися, робив шкоди сусідам, справжній друг; Толя — дитина ніжна, делікатна, смирна).
Сьогодні Олекса Стороженко та його твори вивчають по всій території України. Також навіть в самій Білорусі поставили на його честь монумент. А 2013 року кілька закладів культури та громадських організацій Ічнянщини заснували літературно-мистецьку премію ім. Олекси Стороженка, яка щороку присуджується на конкурсних засадах за кращі твори літератури і мистецтва та науково-популярні роботи, створені авторами, що народилися на Ічнянщині, або життя і творчість яких пов'язана з Ічнянщиною та Чернігівщиною. На мій погляд, якщо вшановують пам'ять когось то вона триватиме довго.
