Захар Беркут на громадській раді перед навалою монголів пропонував А відбити всіма силами ворогів, спрямувати їх на інший шлях
Б знищити всіх ворогів до одного
В сховатися в гірських лісах, поки пройдуть вороги
Г здатися без бою, щоб хоч хтось урятувався

•25 лютого (9 березня) 1814 – Тарас Шевченко народився у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. •1822 – батько віддав Тараса в науку до дяка.
•1823 – померла мати Тараса.
•1829 – Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга.
•1832 – пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева
•1836 – Т.Г. Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. Шевченко знайомиться з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим.
•1838 – Шевченка викуповують з кріпацтва за 2500 рублів. Щоб отримати ці гроші, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина.
•1838 став студентом Петербурзької академії мистецтв, згодом – улюбленим учнем Брюллова.
•13 (25) травня 1843 – Шевченко виїхав до України. У Києві познайомився з Михайлом Максимовичем та Пантелеймоном Кулішем, і на Полтавщині відвідав Євгена Гребінку.

Відповідь:

Старець-монах Акинтій

Пояснення:

цитата "Довго блукав він (Захар) по горах і долах, аж поки по році блукання не зайшов до скитських* монахів. Між ними був один, столітній старець, що довгі часи пробував на Афонській горі у греків і читав там багато старих грецьких книг. Той монах умів чудово лічити рани і брався навчити своєї штуки кождого, хто проживе з ним рік у добрій злагоді і покажеться йому чоловіком щирого серця й чистої душі. Багато вже учеників приходило до старого, вічно задуманого і вічно сумовитого монаха, але ні одного він не вподобав, ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських. Про сього-то лікаря почув Захар Беркут і наважився відбути його пробу. Прийшовши до скитського монастиря, просив, щоб заведено його до старця Акинтія, і одверто розповів йому про ціль свого приходу. Сивобородий, понурий дід Акинтій прийняв його без суперечки — і Захар вибув не рік, а цілі три роки.