«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
Відповідь:Мавка - була дитиною природи. Вона Лісовика вважала за батька, а березу за подружку. Мавка лековажно віддалась на розсуд долі, закохавшись у Лукаша, не слухаючи мудрих порад Лісовика, через шо потім гірко шкодувала. Вона добра, тому що навіть пробачає коханому зраду і повертає йому від вовкулаки знов у людську подобу. У кінці твору Мавка стає вербою і не жалкує за тілом, тому що душа для неї найголовніша.
Лукаш - молодий парубок, що з першого погляду закохався в Мавку. ВІн добре грав на сопілці, що і причарувало її до нього. Але згодом почуття Лукаша гаснуть. Він покидає Мавку і починає жити з Килиною, тому що та краще господиня. Але це життя не приносить Лукашу щастя. У кінці повісті він залишається поряд з Мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду.
Килина - добра господиня, але вона мала духовну обмеженість, що і призвело до подальших конфліктів з Лукашем.
Мама Лукаша - схожа з образом Килини. Вона жорстоко ставиться до Мавки, алепотім школдує про це.
Дядько Лев - позитивний, добрий і розумний персонаж. Він є втіленням людської гармонії з природою.
Пояснення:
