Як відомо, мудрість завжди цінувалася у народі. Особливо, якщо це стосувалося суперечок простих людей і багатіїв. Саме цій темі й присвячена українська народна казка «Мудра дівчина».
Розповідається у ній про двох братів — бідного і багатого. Як буває у житті, багатий був надзвичайно жадібним і дурним. Не хотілося йому віддавати корову бідному братові, тому й вирішив обдурити його. Багач почав загадувати бідному загадки, які не можна було розгадати.
Та ніхто не думав, що донька бідняка, Маруся, виросла такою кмітливою і розумною, що знайде вихід із будь-якої ситуації. Саме вона і підказала батькові відгадки на всі панські загадки.
Оскільки казка «Мудра дівчина» належить до соціально-побутових, то стає зрозумілим такий сюжет. Бо простим людям завжди хотілося перемогти у цій вічній суперечці. І разом з тим у казках підкреслювався розум народу, його талант і вміння. А ще в казці говориться про добро і зло. Оскільки, добро завжди перемагає, то й мудра дівчина зі своїм батьком перемогли злого і жадібного пана.
Шевченко був наділений багатьма рисами вдачі: палким вільнолюбством, великою працелюбністю, жадобою вчитися, широким діапазоном зацікавлень, тонким знанням людської психології. Якщо помножити це багатство вдачі на талант в поетичному слові і в образотворчому мистецтві, то стане зрозумілою феноменальна природа його як людини і митця.
При знайомстві з подіями Шевченкового життя може скластися враження, що вони - наче ланцюг випадковостей, який міг обірватися в будь-якому місці. Справді, і примха поміщика Енгельгардта взяти собі за "козачка" в подорож до Вільна й Петербурга рано осиротілого Тараса, і зустріч у Літньому саду з Іваном Сошенком, і праця у Василя Ширяєва по розмальовуванню інтер'єрів петербурзьких театрів, і драматичні обставини викупу з кріпацтва, нарешті, вступ до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова, - ці "сходинки" Шевченкового зростання оперті
Объяснение:
Тарас Шевченко - відомий у світі, в першу чергу, як митець слова. Однак це аж ніяк не забирає його слави, як художника. Та найперше його постать можна окреслити як борця, який став символом української нації. У його творчості поезія і живопис тісно пов’язані між собою. Свого часу відомий художник Леонардо да Вінчі стверджував, що «малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство». Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним даром, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка живопис став потребою, вираженням його творчого духу.