Написати рецензію на оповіднання "сам собі пан"​

Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.     Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».     Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.       Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».

Тема: зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.

Ідея: заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.

Основна думка: «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».

Основний мотив: гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.

 

Композиція.

Експозиція: «була весна...».

Зав'язка: буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.  

Кульмінація: заглянула «у вікно до мене» весняна краса.

Розв'язка: «моя душа ніколи не забуде того дарунку».