творів І. Франка перед нами постає образ соціально активного героя, який тісно пов'язаний з народними масами, їх бажаннями, прагненнями. Він прикладає багато зусиль для зросту, хоча й повільного, національної гідності, людської самосвідомості.
У соціально-психологічній повісті І. Франка "Перехресні стежки" замальовується безправне життя селян Галичини на зламі XIX і XX століть. Головний герой повісті — адвокат Євген Рафалович. Це представник нового покоління української інтелігенції, що прийшла на зміну народникам. Молодий адвокат чітко визначив мету свого життя —— вчити селян "життєвій освіті"^ навчити їх користуватися своїми правами. Він ніколи не зраджує своїх життєвих і професійних принципів. На одному з балів, коли ще навчався, він познайомився з панночкою, яку покохав. Він відчув, "що з такою жінкою він міг би бути щасливим". Він загубив її, шукав, потім знову випадково зустрів: вона ходила до будинку, де він наймав квартиру, займатися музикою. Він записався туди теж, хоч вчителька швидко помітила, "що він уміє трохи чи не більше від неї самої". Він бажав ближче познайомитися з дівчиною, в чому і зізнався їй. Євген аж сам здивувався своїй сміливості.
Юнак довго згадував ті "золоті дні". В них не було зізнання в коханні, поцілунків, але він був окрилений цим чистим почуттям такі що "цілоденна праця була йому легкою". Дівчину звали Регіна; Юнак мріяв по закінченні навчання "поговорити з нею про спільну їх будущину". Але коли він склав іспити "з найкращою похвалою" і написав до неї листа, як вони домовлялись, йому відповіли, що вона вийшла заміж і виїхала з чоловіком. І ось виявляється, що вона є дружиною його колишнього "домашнього інструктора" Валеріана Стальського, з яким він зустрівся, коли прибув до місця роботи. Це страшна, жорстока, підла людина. Євгену здавалось, що коли він спілкується з Стальським, то "заглядає в пивницю, повну гнилі і поганого хробацтва".
Відповідь:
Б. Тугар Вовк зрозумів ницість свого вчинку в останні хвилини життя
Пояснення:
Щодо інших варіантів:
Варіант А - Пета був обізнаний з військовою тактикою. Цитата: "Але Пета не завидів йому тої смілості, чуючи надто добре свою перевагу над Бурундою в штуці ведення великих мас і кермовання великими битвами та походами".
Варіант В. Максим довіряв Мирославі. У нього й думки не було про те, що якщо її батько зрадник, то й Мирослава теж зрадниця. В іншому випадку він не просив би її передати Захару план, як закрити вороже військо в кітловині їхніх гір.
Варіант Г. Захар Беркут не перечив проти одруження Максима з Мирославою. Мирославу він прийняв за свою і, на мій погляд, поважав дівчину за її гострий розум, відвагу, адже саме Мирослава радила як давати відсіч ворогу, як зробити метавки, як розбивати острівці з каміння, на яких рятувалися монголи. А в останні хвилини свого життя він встиг благословити Максима і Мирославу.
