климко - головний герой
риси характеру клима : боязливий,
потім сміливий, мужній, совісний, винахідливий, кмітливий, любить своїх близьких і всіх людей поведінка: спочатку боїться, потім переборює поступово свій страх, здатний на сміливі вчинки заради порятунку близьких і всієї землі;
грає на скрипці стосунки з однолітками, дорослими, рідними
спочатку — не впевнений у собі, боязкий, не може дати відсіч; рідних любить, поважає, робить усе заради них
я вважаю, що климко є справжнім другом, який зможе в скрутну годину. він хоче, щоб на планеті земля панував мир і всі люди були щасливі та дружні. якби климко вчився в моєму класі, я неодмінно спілкувався(спілкувалася) з ним.
Жанр: народна козацька пісня.
Тема: зображення військового походу козаків.
Ідея: уславлення мужності та відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.
Основна думка: уславлення відваги та моральних цінностей козаків, коли особисті інтереси поступалися перед громадськими.
Художні засоби.
Сталі епітети: кониченько вороненький
Епітети: зеленою горою, веде хорошенько, сильне-дужий, необачний.
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Веде…», «Під ним…», «Да ….».
Риторичні вигуки (оклики): «Веде своє військо, Веде Запорозьке Хорошенько! », «…Сильне-дужий!», « ... Необачний! », «Гей, хто в лісі, озовися!», «… Не журися!».
Риторичне звертання : «Гей, хто в лісі, озовися!».
Антонімічні пари: «Мені з жінкою не возиться; А тютюн да люлька Козаку в дорозі Знадобиться!
Антитеза (протиставлення): «Ой на горі да женці жнуть, А попід горою,…», «… Візьми свою жінку, Оддай мою люльку,…»
Строф: сім.
Рими: жнуть – йдуть, горою – зеленою, Дорошенко – хорошенько, військо – Запорозьке, хорунжий – дужий, кониченько – вороненький, Сагайдачний – необачний, жінку - люльку, возиться – знадобиться, озовися – журися.
