Тести до твору Я романтика 12 штук. ів

I. Історична основа повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба" (Запорозька Січ XVI—XVII ст.; запорозькі козаки — справжні лицарі української землі, захисники рідної землі, православ'я та стародавніх законів).

II. Тарас Бульба — втілення кращих рис характеру людини тієї епохи:

1. Походження і зовнішній вигляд (корінний запорожець, полковник; мужнє обличчя, сміливий погляд, козацькі вуса, кремезна постать);

б життя (звичнішим для нього є козацьке життя, в походах та бійках, на доброму коні у чистому полі; вважає, що тільки Запорозька Січ може виховати справжнього козака);

3. Тарас Бульба — досвідчений полководець, мужній вояка (бився з поляками, турками, татарами: "Немає жодного козака, рівного йому в доблесті"; козацьке братство для нього дорожче за спорідненість; за його розум, товариськість, сміливу вдачу і волю козаки обирають його отаманом; під час битви він завжди у центрі);

4. Тарас Бульба і сини Остап та Андрій (хоче виховати з них справжніх запорожців; пишається їхніми успіхами під час навчання, пишається гаючи їхню героїчну поведінку під час першого бою; високо оцінював мужність Остапа, підтримав його в останню хвилину перед стратою; Тарас був непримиренним до зрадників, тому не пошкодував навіть Андрія);

5. Загибель Тараса (після смерті Остапа Тарас Бульба стає жорстоким месником; богатиря Тараса подолали лише тридцять чоловік, що звисли по його руках і ногах; вмираючи, він думав про товаришів, про рідну землю).

III. Тарас Бульба — узагальнюючий образ патріота, захисника рідної землі.

Ось ця історія сталася з Іваном Силою у Відні. Їхав він якось своєю машиною, правил дотримуватися не звик. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, в Америці зовсім інші, і в Австралії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кортон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, повязали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча закарпатець переконував, що він - артист, що він - Кротон, але такі аргументи на "тамтешніх" поліцейських не вплинули - Івана Силу таки "заперли..."
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й прокрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового у в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму "підозрюваному".