Посланцям нічого боятися ​

.У кожної людини сенс життя різний, але він змінюється з віком та життєвими обставинами. Я думаю, що вибір сенсу життя залежить і від умов життя, і від виховання, і від генетичної спадковості, та найбільше – від власної волі людини.У деяких сенс людського життя полягає у тому, щоб створити щасливу сім’ю. Як влучно зазначив В. Сухомлинський, сім’я – це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.  Інші, всі свої сили спрямовують на досягнення добробуту або на сходження кар’єрними сходинками. Отже, кожна людина обирає собі мету і йде до неї різними шляхами. Істина полягає в тому, що сенс життя існує, але для кожного цей сенс свій. Кожен обирає для себе свій шлях сам.Час від часу, особливо в хвилини занепадницького настрою, на думку спадає одне питання, для чого ми живемо? Або в чому сенс нашого життя…? На це питання ніхто не дасть  точної, однозначної відповіді.  Мене колись теж осінило таке питання. Довго думаючи над ним, зважуючи всі  «За» і «Проти» мені все таки вдалось відповісти собі на поставлене запитання.  На мою думку, є дві відповіді. Перша відповідь така: Сенс людського життя полягає у тому, щоб зрозуміти у чому він полягає. На перший погляд це твердження видається нісенітницею, але якщо гарненько подумати, то це так і є. Адже, коли зміст життя хоч трішечки, але зрозумілий особистості, то далі жити набагато легше, адже ти знатимеш до чого прагнути. Тобто, кожен з нас, повинен сам для себе визначити, що є головне в житті. Для когось це може бути улюблена справа, для когось навчання, для когось інша людина.По – друге, цінність життя для мене в тому, щоб робити людям добро і не чинити зла, бо якщо в світі не буде добра, людяності та милосердя, то люди своєю поведінкою будуть схожими на тварин і суспільство деградує.Також сенсом людського життя є друзі, рідні, однодумці, кохана людина. Коли поруч всі ці люди, то будь-які справи йдуть на лад. А коли людина закохана, то взагалі хочеться обняти весь світ, окриленим піднесеним. Не дарма кажуть, що закохана людина готова гори звернути, заради кохання. Але не будемо відходити від нашої головної теми.Тобто, сенс життя – сама людина, і все що її оточує.На мою думку, людина повинна прожити своє життя так, щоб забезпечити собі гідне місце в іншому житті. Звичайно, можна прожити життя тільки для себе і ні для кого іншого, але потім,  коли ти будеш між небом і землею, після тебе не залишиться нічого…тебе ніхто не буде пам’ятати. Тому, варто задуматись над цим якнайшвидше. Задуматись, кому ти вчинив зло, кого образив. Що ти зробив для того, щоб тебе пам’ятали, шанували? Адже, про людину судять, по його справах. Життя дається всього один раз і не варто витрачати дорогоцінний час на дрібниці. Людина народжена для щастя.Життя складне, суворе. «Життя прожити – не поле перейти».  Але ніщо в цьому світі не стоїть на одному місці, все рухається змінюється. Тому, варто пам’ятати, що завтра, післязавтра, будь-коли,  все обов’язково налагодиться, зміниться на краще. Тільки треба кожному йти до цього, намагатись змінити цей світ на краще і тоді, завдяки спільним зусиллям, все вийде. Тож варто жити і вірити. Словом, життя триває, не марнуй його!

Кохання… воно підносить людину до небес і розбиває її душу, робить нас сильними і слабкими водночас… кохання має надзвичайну силу – воно розкриває справжню людську сутність. через кохання ми здійснюємо найпрекрасніші і найжахливіші вчинки, воно робить нас тими, ким ми є. у повісті «дорогою ціною» м. коцюбинський розповідає історію кохання двох молодих людей: остапа і соломії. їхня трагедія полягала у тому, що вони були кріпаками і не мали права вибору. саме тому соломію видали заміж за іншого, хоча кохала вона довгий час саме остапа і життя своє пов’язати хотіла, звичайно ж, з ним. це кохання було гірким, тому що не мало права на існування. але коли остап вирішує втекти на волю за дунай, соломія тікає з ним. вона усвідомлює, чим їм це загрожує, яке покарання очікує на них, якщо їх впіймають. але це не зупиняє дівчину. заради коханого вона ладна на все. соломія не може жити без нього, адже, як каже сама, з остапом зникне сенс її життя. саме кохання остапові і соломії пережити ті складні часи, коли вони переховувалися у очереті, коли остап був тяжко поранений. саме любов соломії не дала йому померти. на мою думку, сьогодні рідко зустрінеш таку самопожертву: соломія не покинула пораненого хлопця, хоча розуміла, що їх можуть наздогнати або знайти переслідувачі, вона намагалася йому будь-яким чином… соломія піклувалася про коханого, шукала їжу і воду, шукала шляхи порятунку… вона, слабка дівчина, виявилася сильною морально, її кохання зробило такою…   та найбільше мене вразило те, як соломія визволяла остапа від турків. дівчина чудово розуміла, на яку небезпеку себе наражає, але це не зупинило її. вона ладна була віддати своє життя заради життя коханого. і, на жаль, так і сталося: соломія загинула, рятуючи остапа. але останньою її думкою було не шкодування за тим, що вона тоне, а жаль через те, що вони з іваном не змогли остапові… хоча тут вона помилилася – остапа вони звільнили. ціною власних життів. саме це і означає «кохати» – не шкодувати свого життя задля близької людини, і не бачити в цьому нічого незвичайного