У жнивних піснях поряд з оспіванням роботи на ниві з´являються архетипні образи небесних світил, — сонця, місяця, ясних зірок, які супроводжували людей у їхній праці. Тут молодий місяць постає в образі срібного серпа, а зірочки на небі порівнюються з копами в полі — «скільки в небі зірочок — стільки в полі копочок». Поширеним є також образ веселки.
Объяснение:
Значна частина вказаних творів відображає завершення праці женців: «До кінця, женчики, до кінця, Підемо додому за сонця...». Завершивши роботу, женці качалися по стерні.
Часто біля «бороди» імітували оранку, сівбу, скородження, що було символічним відтворенням цілорічного кола польових робіт і мало, за віруваннями, забезпечити безперервну родючість ниви. При цьому співали: «Вже-сьмо посіяли, поорали, поорали, / Бодай-єсьмо на без рок дочекали, дочекали». Тотемічними віруваннями позначені обжинкові пісні-звертання до польових птахів. Провідними їх мотивами є смуток за минулим літом, співчуття.
Объяснение:
У країні Сльозолий правив цар Плаксій, у якого були 3 дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і 3 сини Плаксуни. Вони цілими днями плакали. Цар заборонив сміятися і звелів, щоб в усій країні також плакали всі діти, бо він любив пити їх сльози.
Лоскотон, якого ніхто не міг спіймати, приходив до дітей і веселив їх. Царю це не подобалося і він пообіцяв тому, хто спіймає Лоскотона, віддати свою дочку за дружину. Був у царя капітан Макака, який дуже хотів стати царським зятем. Він підстеріг Лоскотона і спіймав його.
У палаці зібралися грати весілля. Але тут до в'язниці, де сидів Лоскотон, прийшли робітники і звільнили чоловіка. Під час бенкету з'являється Лоскотон, який стрибнув до царя на трон і почав його лоскотати, і Плаксій від сміху лопнув. Його діти повтікали до чужих країв, а в країні всі почали весело жити. :)
Намагалася максимально коротко написати, сподіваюся, що до хоч трішки
