План про Привид Марл МИ НА УРОКЕ​

Українська пісня-це геніальна поетична біографія українського народу.Народні пісні нерозливно повязані з непростою історією України,тому часто мають трагічний та героїчний пафос.
"Ой на горі та й женці жнуть" можна віднести до козаьких пісень.
В ній йдеться про часи Запорізької Січі.
В основі твору йдеться про те щоб уславити хоробрих козаків для яких військова честь та захист своєї батьківщини на першому місці.
А тепер про основу твого питання)Ця пісня є і зараз популярною тому що Український народ не забуває своїх подвигів та те як наші предки боролися за незалежність.Наша усна народна творчість з часом стала записуватися деформуватися але залишалася у нас невідємною частиною нашого життя.Якщо добре подумати то можна зрозуміти що люди не забувають своїх предків і продвжуют їхню справу адже як ми знаємо козаки є і тепер.Я сподіваюся нікому з нас не доведнться потрапити у забуття)
Також маю надію що тобі пригодиться моя розповідь)Вибач за помилки чим змогла тим до Якщо сподобалася моя відповідь звертайся ще.

   Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку. 

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків. 

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. 
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.