Поетична картина, змальована С. Климовським у пісні «Їхав козак за Дунай», відображає типову картину, копи хлопцеві доводилося кидати рідний дім, неньку і йти до війська. Адже козацька служба - це справа честі, священний обов'язок. Тепер його товариші — кінь вороний та зброя ясна. А кохана хай чекає його з війни зі славою Дівчина плаче, страждає, розуміючи, що може й не побачити більше свого миленького, без якого їй не бачити щастя. Пісня побудована на емоційному діалозі, є багато звертань, повторів, ласкаво-зменшувальних слів.
Ідея «Їхав козак за Дунай»: возвеличення щирого почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами. Основна думка: Тебе ж, мила, не забуду, / Поки жив на світі буду. / Коли умру на війні — /Поплач обо мні. Жанр «Їхав козак за Дунай»: літературна пісня, інтимна лірика.
Композиція «Їхав козак за Дунай» Твір побудований у формі діалогу між козаком та його коханою.Художні засоби «Їхав козак за Дунай»Звертання: «Дівчино, прощай», «Ти, конику вороненький…», «Постій, постій, козаче…», «Ти будь здоров, мій миленький», «Тебе ж, мила, не забуду». Епітети: «коник вороненький», «білі ручки», «ясні очі». Повтори: «постій, постій…», «мила… миленький». Метафора: «ручок не ламай», «ясних очей не стирай». Зменшувально-пестливі форми слів: «миленький», «вороненький», «коник», «ручок».
А не легче спросить инет?Если это Максим і Тугар Вовк — представники антагоністичних таборів. Вони різні, але у дечому і схожі (усвідомлення своєї сили; почуття власної гідності, сміливість, витривалість, залізна воля; розум і кмітливість; бажання повнокровного життя). Ці позитивні риси підпорядковано абсолютно різним життєвим принципам. Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу, славний молодець … Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!» Даючи устами ворога таку високу оцінку вчинків Максима, І. Франко ще більше героїзує цей образ. Максим Тугар Вовк - визнання рівності між людьми; - найвищий ідеал — влада громади; - любов до рідної землі; - вірність давнім звичаям; - чесність і відвертість; - справедливість. - почуття своєї вищості, зарозумілість; - найвищий ідеал влада власника; - відсутність почуття патріотизму; - зневага до народних звичаїв, віри; -підступність і хитрість; -жорстокість. Письменник однозначно засуджує Тугара Вовка, поступово розкриваючи усі сторони його вдачі та причини злочину. Вже на початку повісті Франко, нагнітаючи негативні риси зовнішності й характеру, викликає в читача відразу до персонажа: «Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати». Прізвище Вовк повністю імпонувало його вовчій натурі. Авторська характеристика Тугара Вовка підсилюється його самохарактеристикою. Погрожуючи в думках тухольцям, він говорить: «Але постійте, ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар Вовк — се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати «зуби». Зрадника, підкреслює Франко, завжди чекає ганебний кінець.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
