Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка?
Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса Ліна Костенко.
Вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й до Ліні Костенко стати талановитою особистістю.
Дівчинка Анна з її вірша "Кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам.
Чому ж десятирічна "підсудна Анна стала перед судом"? Чим вона завинила перед сусідом і всім світом? Поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей:
Вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей немає нам життя.
Сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! В цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки!
Ліна Костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. Таких можна назвати моральними дальтоніками. Ця алегорія проходить через весь текст вірша. Сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусідами" "від літератури", тому досить тривалий час вірші Л. Костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. Все, яку вірші: "Чаклунок ми караєм по закону".
Крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. Якщо героїня Ліни Костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". Як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів!
Поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка Анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.
І хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; Ліна Костенко закликає читача до оптимізму:
І раптом нявкнув кольоровий кіт. Залив чорнилом вирок на папері.
Поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! Але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!
- Олю, гайда на санках кататись! Сьогодні морозно на вулиці і настрій дуже хороший!
- Сашко, а що? Гайда. Тільки візьми, будь ласка, мої рукавиці. Не хочу, щоб мороз щипав мені руки.
- Олюсю, звісно візьму. Мерщій побігли. А то вже діти на гірку сходяться. Дивись як весело там!
- Так, дійсно. Тільки не біжи так швидко, будь ласка. Я не встигаю. Давай я сяду на санки, а ти мене довезеш.
- Сідай Поїхали! Весло то як, Олю! Сніг який ласкавий і сонце привітне!
- А й справді. Який хороший день сьогодні. Давай зараз з гірки спустимось. Сідай, Сашко! Урааа! Яка швидкість.
- Ну як тобі, Олю? Може ще раз? Чи пограємо в сніжки?
- Давай в сніжки, Сашко! Тільки не знімай шапку, будь ласка. Голова замарзне.
- Хаха! Влучив тобі в руку! Не боляче, Олю?
- Ні, все добре, Сашко! Давай грати далі. Сьогодні такий хороший день. Снігурі сидять на гілочках, сніжинки падають на вії, ми з тобой граємось в сніжки. Це мій найкращий день зими!
Объяснение:
