Опис інтерєру та пейзажу подані у повісті Маруся

У творі «Митькозавр із Юрківки» або ще «Химера лісового озера» йдеться про двох хлопчиків-друзів, Митька та Сергійка, котрі були вимушені зібрати колекцію комах за літо на біологію та шукали пригоди на свою голову. Саме завдяки своїй уяві та бажанню, вони потрапляють у село до Митькової бабусі, де і починається головна авантюра.

Найбільше у творі мені запам’ятався той епізод, коли хлопчики готували пастку для «чудовиська». Мене зворушило ставлення друзів один до одного, їх винахідливість, адже не кожна дитина може так мріяти та творити.

Мені сподобалися головні герої твору Митько та Сергійко. Звичайно, шкода, що вони забули про бабусю, хоча й могли їй до але я думаю, що вони ще виправляться. Та насправді це справжні друзі, жваві, бадьорі мрійники-авантюристи, котрі нікого не образять, до у скрутну хвилину та мають Велике серце. Але й без зла не буває добра, тому у творі присутні і негативні герої. У «Митькозаврі із Юрківким» таким є спортсмен Василь, котрий заради насмішки обдурив друзів.

Прочитавши цей твір, я зробила висновок, що потрібно гарно ставитися до природи, берегти та читати книги, не насміхатися з оточуючих. Потрібно пам’ятати про те, що із скрутних ситуацій завжди є вихід і що мріяти та йти до своєї мети зовсім не шкідливо, а, навпаки, це лише дає впевненості в собі, бажання чогось кращого. А найголовніше – потрібно пам’ятати правило: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

Я раджу всім прочитати цю чудову книгу, адже вчитися ніколи не пізно, навіть дорослим. Тим паче захоплюючі пригоди, котрі відбувалися із хлопцями, розчулять і здивують кожного. Тому, коли ви маєте вільний час або просто хочете почитати цікаві історії, можете взяти до рук повість Ярослава Стельмаха «Химера лісового озера».

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».