У своїй автобіографічній повісті "Климко" Григір Тютюнник показав образ хлопчика - сироти. Після смерті батьків Климка забирає до себе жити дядько, який працює на залізниці. Климко щовечора чекає дядька з роботи, мріє носити такого ж картуза. Та війна забрала і єдину рідну людину, і житло. Климко не зламався, він знаходить шкільних друзів і свою вчительку. Горе об'єднує їх, а ще треба пережити голодну і холодну зиму.
Хлопчик вирушає у далеку небезпечну дорогу, щоб принести солі, яку потім можна буде виміняти на харчі. Заради інших, Климко не раз ризикує життям. Його велике, добре серце мріє врятувати маленьку доньку вчительки. Климко, нарешті, досягає свої мети.
І ось дорога додому. Рідна станція. Останнє бажання врятувати полоненого, і ворожа куля пробиває серце відважного хлопчика.
Климко до кінця залишився людиною з великої букви.
Объяснение:
Тут можно убрать некоторые строчки или добавить чего-то своего. Надеюсь как-то!)
ответ:Пропоную дібрати такі цитати до образу Климка:
Бідність: "Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці"; "...жив удвох з дядьком Кирилом, вiдколи осиротiв. Жили вони в
залiзничному барацi при самiсiньких колiях".
Працелюбність, жага до знань: "найбільша радість Климка - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано".
Успіхи в навчанні: "...тільки з письма інколи мав "посередньо".
Вимушена самостійність, здатність у такому малому віці самостійно доглядати за собою: "...зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину - він умів і сам".
Доброта, співчутливість: "Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть".
Самовідданість: "...йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги", "А зараз треба мені назад, мене там ждуть…".
Объяснение:
