Хтось уголос прочитав збитошне послання з Запорозької Січі турецькому султанові, що здавна ходило в численних версіях і вповні відображало суспільні настрої після переможної війни з Османською імперією, яка щойно закінчилася. Присутній при тому 33-річний Ілля Рєпін, уродженець української Слобожанщини, повернувшись до себе в студію, відразу накидав вугіллям ескіз сцени козацької творчості. Вона йому явилася мовби якась "симфонія людського реготу", що втілювала ворохобний дух козацької вольниці. Але ці слова з'являться потім, а тоді художник, ніби розгубившись перед складністю задуму, надовго покинув роботу над картиною.
Відповідь:
Головні герої:
Захар Беркут - тухольський старійшина, знахар, який вважає,що головне прожити життя чесно і віддано служити громаді
Син Захара - Максим Беркут. Це наймлолодший з восьми синів Захара. Він чесний, хоробрий, сміливий, наслідує ідеали свого батька.
Тугар Вовк - боярин, якому князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини (хоча, по правді, він їх собі випросив у князя, а той і радий був спровадити не зовсім надійного і вірного боярина подалі). Тугар сам виховує доньку Мирославу. Здається, це єдина людина у світі, яку він дійно любить. Він зверхній, гордий, пихатий, жадібний, підлий.
Мирослава - дочка Тугара Вовка. Дівчина, яку виховав лише батько, тому вона як справжній хлопчисько: смілива, рішуча, завзята, вперта. Але при цьому вона досить ніжна і жіночна, і на відміну від батька чесна, віддана.
Бурунда - монгольський командир. Жадібний, жорстокий.
Коротко про що повість: Події відбуваються весною 1241 р. у досить великому, свободолюбивому селі Тухля в Карпатах. Боярин Тугар Вовк ви є собі землі Тухольщини у Данила Галицького і намагається встановити тут свої порядки. Село, яке жило до цього дружно, вирішує вигнати боярина зі своїх земель. Розлючений Тугар, щоб помститися і приборкати непокірних, приводить в село монгольський загін, пообіцявши ворогу швидкий і безпечений перехід через тухольський перевал. Захар Беркут розуміє, що якщо не дати бій, то монголи знищать на своєму шляху не лише Тухлю, але й усі сусідні села. Звичайні люди змушені пуститися на хитрість: віддати рідне село на поталу ворогу, але замкнути їх при цьому в гірській долині як у пастці і знищити. Навіть сили природи стають на сторону звичайних селян - високо у горах починається дощ і досить швидко невеличка річка, яка текла через долину, перегороджена тухольцями, перетворюється у ненажерливу і безжалісну, глибоку і стрімку ріку, в якій безславно потонув весь монгольський загін. Окремою лінією в повісті йде опис кохання Максима і Мирослави. Закінчується повість тим, що Тугар Вовк, рятуючи Максима від меча Бурунди, сам гине. Захар Беркут, якому прийшлося зробити нелегкий вибір : життя сина взамін життя громади, помирає. Але Захар ще встигає побачити і те, як громаді вдалося побороти ворога, і те, як пощастило вижити його синові Максимові, і те, що Максим і Мирослава, подолавши всі перепони, вирішують поєднати свої долі.
Пояснення:
