1.Історична пісня — це ліро-епічний твір, у якому відтворено історичні події чи конкретні історичні постаті та висловлено ставлення народу до них.
2.Справжнім поетичним літописом життя українців є історичні пісні. Вони виникли ще в XV столітті в часи боротьби проти турецько-татарської навали й побутували впродовж кількох наступних століть.
3.Історичні пісні належать до найкоштовніших перлин поезії українського народу. В них знайшли відображення всі перипетії вітчизняної історії, вони розкрили перед світом кращі риси характеру наших людей: їхню працьовитість, безмежну відданість батьківщині, волелюбність, мужність і стійкість у боротьбі проти соціального і національного гніту.
Серед усіх народних пісень історичні виділяються своєю сюжетністю, насиченістю розповідними елементами, хоч у них наявні ліричні відступи, інші художні засоби, що посилюють емоційний потенціал твору, забезпечують його краще сприйняття. Це було продовженням традицій народного епосу й лірики, започаткованих у добу Київської Русі.
4.в пісні «Зажурилась Україна» поряд із зображенням картини народних страждань звучить рішучий, сповнений ентузіазму заклик зібрати всі сили задля захисту рідної землі. Незважаючи на горе, спричинене війною, загальний настрій твору піднесений, пов’язаний з усвідомленням шляхетної і справедливої мети — звільнення батьківщини, мети, заради якої варто пожертвувати навіть власним життям.
Провідний мотив історичної пісні та ой як крикнув же та козак Сірко: бути гідним захисником рідної землі та своєї честі.
звеличення хоробрості, мужності та патріотичності українських воїнів та козака Сірка.
Я думаю, що це була дівчина з чарівною зовнішністю, справжня красуня: невелика на зріст, струнка, як струна, у тонкій білій вишитій сорочці, з привітним виразом ласкавого личка, на якому виступав рум’янець, з карими очима під тонкими бровами і густими віями. Голову дівчини покривало розкішне, чорне, як смола, волосся, заплетене в густу косу до колін.
Певна річ, з такою чарівною зовнішністю, життєрадісною вдачею та вмінням складати вірші, які до того ж, гарно співала, дівчина подобалась багатьом парубкам. Мені дуже жаль, що не склалося особисте життя Марусі. Скільки б ще було написано нею пісень!
Можливо, не сумних, сповнених туги за зрадливим коханням, а світлих, веселих. Щастя у її житті було мало, але про нього дівчина згадує з теплотою
Я думаю, що Маруся Чурай складала пісні з приводу найрізноманітніших подій у житті. Мабуть, багато пісень до нас не дійшло, а деякі, безперечно, живуть у народі як безіменні фольклорні твори. Я вірю, що знайдуться ще дослідники творчості легендарної Марусі Чурай і ми дізнаємося багато нового і цікавого про народну поетесу.
Висока любов підносить Марусю над знадою життєвої влаштованості, над людським поговором, власне, робить її поетом. Шляхетно-волелюбний стан Чураївни Ліна Костенко протиставляє канцелярсько-бюрократичній машині, якою намагалися вичавити з людини все горде, підкорити її поведінку приписам, далеким від народної моралі. Саме у піснях розкривалася душа Марусі. їх ми сприймаємо як символ народного генія, хоч коханий говорить дівчині так: “Затям: любов – любов’ю, а життя – життям”.
