До ть будь ласка! Мені потрібний міні вірш про природу (каліграма)

Те, що люди різних професій не можуть обійтися один без одного, не потребує доказів. Це і так очевидно, бо теперь ніхто не робить чогось повністю, з початку до кінця. Наприклад, якщо фермер вирощує картоплю, він не виробляє добрива, які вносить у землю або трактори, на яких цю землю оре. Це роблять люди багатьох інших професій: технологи, інженери, робітники, тощо. Щоб будівельники могли будувати дома, для цього їм треба мати проект, який робить архітектор, будівельні матеріали, які виготовляються на різних підприємствах, техніку, яку зроблять на  машинобудівному заводі. І так усюди: неможливо створити хоч щось самотужки, не використовуючи речей, виготовлених іншими.

Крім того, є професії, без яких суспільство не зможе існувати взагалі. Жодна людина, якою б здоровою вона б не була, не зможе обійтися без лікарів. Діти виростуть неуками, якщо не буде вчителів. Взагалі, кожна професія - як маленький шматочок великої головоломки-пазла, що є частинкою великої картини - сучасного суспільства.

Сучасник Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Володимир Самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина — талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. У центрі його інтересів завжди була Україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної балаканини деяких земляків. їх базікання про «високі матерії», неробство, боягузтво Володимир Самійленко висміює у вірші «Патріоти». Сюжет його простий: двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше, базікали, про «долю своєї землі». На словах вони «боронили» права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». А третій хлопчик стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг», але щиро вболівав за долю своєї безталанної України:Вбачались йому патріотиІз купою слів голосних,А поруч мільйони голоти,І темність, і вбожество