За Костевими дивацтвами, незрозумілістю, непривабливістю, відчайдушністю криється біль, прагнення привернути до себе увагу, комусь сподобатися, довести, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: «байстрюк». Автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності Костя: він схожий на «забитого боязкого собаку», що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.
Він може за себе постояти й я вважаю, що це дуже добре. У той же час він відчуває себе якось принижено.
