зделайте текст на тему неповторный свит дитинства в поезиях леси украйнки щоб було бильше опису про твори мрия та як дитиною бувало

Увесь навчальний рік ми тільки й живемо в.очікуванні літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на волі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво та, взагалі, отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Героями твору є два хлопчики-п’ятикласники — Митько й Сергій. Отримавши від «улюбленої ботанічки» завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо до Митькової бабусі в село. Батьки Сергія одразу не погоджуються, бо знають, яка то вибухова сила, ці двоє друзів, але, зрештою, здаються, піддавшись вагомим аргументам про «передчасне старіння наших організмів» та двійки за незібрану колекцію,’що придумав Митько.Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології, бо чим вона може бути краща за ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п’ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.Приїхавши до Юрківки, по дорозі до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька — хлопця років чотирнадцяти, що сміється з озброєних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати й налякати приятелів. Випадково побачивши Митька й Сергія на березі озера, Васько таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Оповідь, на перший погляд, підозріла й мало подібна до правди, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все ж таки заночувати біля озера, аби з’ясувати, чи ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту й розпочинаються найцікавіші пригоди друзів, непомітне для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи п’ятикласників.Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, що з’їло навіть ворону, залишивши лише пір’я.Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім’я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може,; з’їла навіть, людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера.Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з’ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це просто жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже. стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у Дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці.

І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею.

М. Коцюбинський

Знесилений хворобою та втомою, мріяв про відпочинок серед природи Михайло Коцюбинський. Його душі була необхідна перерва, під час якої він зміг би набратися сил для подальшої праці. Його новела "Intermezzo" розповідає про відпочинок серед чудової природи. В образі ліричного героя цього твору легко можна впізнати самого Михайла Коцюбинського.

Цей великий майстер художнього слова не писав — він творив. Його повісті, оповідання, новели — дуже яскраві твори. За кожним словом видатного українського прозаїка постає нота. Слова збираються у твір, а ноти — в мелодію. Тому Коцюбинський не просто письменник, він музикант, художник, що створив симфонію прози, в якій відчувається сила кольорів і звуків.

Життя людини... З чим тільки його не порівнювали! А у Коцюбинського, на мій погляд, життя — це якийсь великий музичний твір, мабуть, опера. Бо як же інакше можна пояснити наявність "Intermezzo", невеличкого музичного твору, що виконується між частинами опери. В перекладі з латини "Intermezzo" означає "перерва" або "перепочинок". Письменник вклав у цей музичний термін інший зміст. Хоча Intermezzo і залишається перервою, але не для настроювання скрипки, а для відпочинку душі.

Читаючи новелу, я чітко уявила собі стан ліричного героя. Хто з нас не знаходився в такому настрої, коли не хочеться нічого, крім спокою? Для того щоб позбутися роздратованості, втоми, потрібен відпочинок. Тому ліричний герой залишає місто, разом з його турботами та громадськими справами. їх замінюють ниви, жайворонок, поле, небо, "сонна вода у криниці". Щодня митець поспішає опинитися віч-на-віч з природою, красою якої він милується, силою якої напувається. Природа бере неабияку участь у розвитку сюжету. Вона супроводжує ліричного героя, гармонує з його переживаннями і думками. Коли вперше він опиняється серед природи, то чує "велику тишу". Але далі поступово з'являються різні поголоси і "тиша" зливається з "симфонією полів". Михайла Коцюбинського називають Сонцепоклонником, тому не дивує читачів те, що ліричний герой більш за все любить сонце, яке для нього є символом добра і любові. Коли митець жив у місті, він не помічав сонця, тому атмосфера на початку твору похмура. Але ось сонце з'являється у житті героя, надає іншого смислу його буттю, змінює настрій, погляди.