Pandochkalove7
22.03.2023 19:21

Видповисти на питання (очень


Видповисти на питання (очень

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
oliasnigur2016
06.03.2021 08:13

Візантійський історик Прокопій Кесарійський у своїй праці «Історія війн» описує склавинів та антів – можливих предків українців – як людей, що непідвладні комусь одному. Вони вирішували усі справи спільно, народовладдям.

Конституція Пилипа Орлика – перша українська та одна з перших європейських конституцій – запропонувала розподіл влади на окремі гілки й критикувала «самодержавство».

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» – перша пісня, яка прозвучала у космосі. Її проспівав український космонавт Павло Попович на кораблі «Восток-4» спеціально для конструктора космічних кораблів українця Сергія Корольова. Його Ілон Маск, засновник космічної компанії SpaceX, назвав одним з найкращих фахівців у галузі.

Уродженець Полтави Юрій Кондратюк розробив «теорію зупинки» на небесному тілі з сильним гравітаційним полем. Ще студентом гімназії він зрозумів, як забезпечити посадку та зліт усього космічного корабля. Уже через 40 років американці успішно використали розрахунки Юрія Кондратюка під час висадки астронавтів на Місяць.

Ерцгерцог Вільгельм Габсбурґ так захопився українською мовою та культурою, що це забрало його життя. За любов до вишиванок отримав прізвисько Василь Вишиваний, він писав вірші українською, командував загоном Українських січових стрільців, а згодом став міністром УНР. Радянські агенти викрали його у Відні, а потім засудили до 25 років тюрми за спробу створення «самостійної України».

1976 році під час матчу між СРСР та НДР у Монреалі канадець українського походження Данило Мигаль вибіг на поле у вишиванці та з прапором України і станцював гопак. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!».

0,0(0 оценок)
Ответ:
panteleevdanil
18.03.2020 19:11
Iнодi дивуєшся, як щедро природа надiляє деяких людей своïми дарами. Не поскупилася вона на них, коли надiляла мистецькими здiбностями сина сiльського дяка з-пiд Чернiгова Павла Тичину. Спiвочий талант поєднався з винятковими музичними здiбностями, а його захоплення живописом поступилося лише перед поетичним даром. Так на лiтературному небосхилi Украïни спалахнула зiрка, що за силою i красою свого сяяння стала гордiстю украïнськоï лiтератури. У ïï iсторiï постать спiвця "Сонячних кларнетiв" не має собi рiвних за глибиною осягнення свiтовоï гармонiï й дисонансiв, за емоцiйнiстю, символiкою та оригiнальнiстю вiршування. Коли я читав поезiï "Сонячних кларнетiв", то вiдчував, що зi мною розмовляє добрий, щирий i розумний друг. Вiн схвильовано вiдкривав менi своï чистi, потаємнi почуття, розповiдав про найдорожче, захоплював своïм викриттям сутi природи, навчав ïï розумiти i любити. Вiн наче запросив мене у свiт, де панує гармонiя i краса. I я, зачарований рядками його вiршiв, пiшов за ним у свiт гармонiï природи i людини, iнтелекту й духовностi, почуття й обов'язку, нацiонального i загальнолюдського, землi i космосу: Блакить мою душу обвiяла. Душа моя сонця намрiяла, Душа причастилася кротостi трав - Добридень! - я Богу сказав! Поступово i я перейнявся радiстю, яку щедро дарує всiм мiй новий друг - лiричний герой "Сонячних кларнетiв". Вiн прагне логiчно пояснити, розкрити таємницю щастя своïм читачам. Вiн сам творить гармонiю i кличе у свiй дивний свiт: будьте молодi й щасливi! Радiйте! Життя того варте! Зачарований гач i замислений мрiйник, герой першоï збiрки Павла Тичини намагається передати свiй пiднесений стан влучним мис-тецьким засобом: вiн переконливо малює живi, радiснi, iнтонацiйно багатi картини. Тiльки людина, закохана у свiт в усiх його проявах, спроможна створити таку красу: Йду в простори я, чумний, тривожний (Гасне день, облiтає, мов мак). В моïм серцi i бурi, i грози, Й рокотання - ридання бандур. I тут я вiдчув, що в душi героя поєднався оптимiзм з якимось очiкуванням. Очiкуванням чого? I друг вiдповiдає менi тривожними рядками: Буде бiй Вогневий! Смiх буде, плач буде... Перламутровий... Мабуть, саме ця вiдповiдь допомагла менi зрозумiти, що, хоч найголовнiшою ознакою свiтлоï поезiï "Сонячних кларнетiв" є тонке навколишнього свiту i милування його гармонiєю, однак це книга передчуття сподiваного щастя, яке так i не справдилося. Я бачу лiричного героя в скорботi: вiн приймав революцiю, що несла надiï Украïнi, але його вразлива душа не могла змиритися з ïï жахами. Вiн сумно зазначає: "Не буть нiколи раю, у цiм кривавiм краю", але тiльки безмежною любов'ю сповненi його почуття: I цiй краïнi вмерти? - Де вiн родився вдруге, - Яку любив до смертi? Мiй друг, герой "Сонячних кларнетiв", пробудив у моєму серцi незнанi ранiш хвилюючi i прекраснi почуття до навколишнього буття. I я так вдячний йому за це!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота