1892, 31 грудня – народився Михайло Васильович Семенко в невеликому селі Кибинці, Полтавська область в родині волосного писаря 1911 – вступив до Петербурзького психоневрологічного університету 1913 – вийшла перша збірка «Prelude»
1914 – переїздить до міста Київ та з початком Першої світової війни його мобілізують до царської армії. Встигає видати збірки «Дерзання» та «Кверо-футуризм» 1915 – написав цикл «Крапки і плями» 1916-1917 – служить у Владивостоці телеграфістом. Там же Михайль Семенко вступив до угрупування РСДРП(б) 1917 – повертається до Києва та починає активно писати. Очолив рух за відродження і розвиток національної літератури 1918 – написав три збірки «П’єро здається», «”П’єро кохає», та «Дев’ять поем» 1919 – написав збірку «Дві поезофільми» 1920 – разом з М. Любченком та О. Слісаренком видав «Альманах трьох» 1921 – організував дві групи футуристичного спрямування – «Ударна група поетів-футуристів» та «Асоціація панфутуристів» 1922 – проголосив панфутуристичну теорію, згідно якої класичне мистецтво перебуваючи на піку свого розвитку раптом починає впадати в агонію. Михайль Семенко наголошував на тому щоб створити над мистецтво 1924 – світ побачила збірка «Кобзар» 1927 – написав книги «Степ» та «Маруся Богуславка» 1931 – видав збірку «Сучасні вірші» 1932 – видав дві збірки «З радянського щоденника» та «Китай в огні» 1933 – видав збірку «Міжнародні діла» 1936 – розлучився зі своєю другою дружиною, українською актрисою Наталією Ужвій з якою у них був спільний син Михайло 1937, 23 квітня – відбувся творчий вечір імені Семенка. А вже через три дні його арештовують, звинувативши у контрреволюційній діяльності 1937, 23 жовтня – Семенка розстріляли
