Страшене оповідання Хвильового описує, як розірвав свою душу чекіст. Він весь останній час гаряче бажав стати людиної з холодним чітким разумом, але став назавжди лише мертвим. Він так радів, що зустрів на своєму шляху доктора, що той наприкінці цієї жахливої історії дав йому можливість скласти останній іспити на вірність. Головному герою треба було обрати між "я-чекіст" і "я-людина". Борячись за свої переконання, зміг розтріляти свою матір, яку не тільки любив, але й потребував більш за все. Вони були так близькі. Ще донедавно він клав її голову собі на груди, а вже сьогодні він віддав їй останній знак своєї любові- вбив сам, обіймаючи в останніх синових обіймах. Як не страшно це казати, але в цьому проявилася його любов, його біль і відчай. Можливо, недарма автор часто згадує образ Марії Діви, бо як вона віддала сина на смерть заради віри, так і син віддав мати заради своїх переконань у справедливість і перемогу тих, хто стали для нього богами.
Якщо він і залишиться живим, то гадаю, що життя для нього все одне скінчилося там на мертвому полі, серед мертвих монашок, поряд з покладеним ніжно тілом відданої на смерть матері.
У житті українського народу пісні займають окреме місце. Українські пісні надзвичайно мелодійні, в них поєднується пісенність української мови та чарівність мелодії. Українські народні пісні складалися протягом багатьох століть. Вони розповідають про цілі епохи в історії українського народу. В них йде мова і про мужніх завзятих козаків, які боронили українські землі від загарбників, і про тяжкі випробування, які випадали на долю українського народу , і про велич української нації. Розповідають пісні і про повсякденні явища, про кохання, про нещасливу долю окремих людей.З пісень ми дізнаємся , як жили наші пращури. Український народ вкладав у пісню глибоке значення, обовязково відбивав у ній якусь подію. І тому пісні треба знати , бо в них історія українського народу.
