Червоною ниткою у творі проходить ідея про роль польської шляхти українського походження та закони суспільства, через які двоє закоханих людей не змогли бути разом. Головні персонажі повісті ─ графиня та лікар Михайло. Саме вони через увесь твір (усе життя) пронесли любов і зберегли тепло у душах. Ідейним лейтмотивом повісті, за словами Л. Білецького, є туга за ідеалом морального казкового світу, за любовʾю до ближнього, за вірою в гармонійне співжиття всіх верств українського суспільства і національних груп у їх найгуманніших взаєминах.
Назва повісті «Під тихий вечір» символізує «останній вечір, яким закінчується повість, з одного погляду, ─ Різдвяний, тобто "Тихий", "Святий Вечір"», з іншого її пояснюють ті життєві ситуації, які пережили герої, що «лише під тихий вечір, сповнені набутого життєвого досвіду, пройшовши калиновим мостом до поважного віку, зберігши в душі колишні глибокі й щирі почуття, знаходять спільну мову».
Повість-казка має щасливий кінець, який супроводжується приємними клопотами приготування до Різдва і святкуванням у колі родини.
