"Intermezzo" Михайла Коцюбинського
Цитатний план
1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".
2. "Поїзд летів, повний людського гаму".
3. "Врешті ми вдома".
4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".
5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".
6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".
7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".
8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".
9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".
10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".
11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".
12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".
13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"
14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".
15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".
16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."
Зима — чудова пора року. Вона прийшла в цьому році рано. За одну ніч припорошила дороги, покрила м’яким пухнастим килимом землю. На кожному сухому стеблі, на кожній гілочці розвісила химерне мереживо, прикрашене незвичайним сріблястим бісером. На даху будинків насунула снігові шапки, а вікна розмалювала красивими візерунками. Все навколо стало білим і ошатним. Знайомі місця перетворилися до невпізнання. Так і хочеться повірити в диво, загадати найпотаємніше бажання та чекати, що воно здійсниться!
