Повідомлення про Івана Ґонту
​

Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. ..А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Коли було настане час, між зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут з своїм наймолодшим сином Максимом іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця - все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут...
...Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!" Ті слова - то була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади...

Святослав- батько Ігора та Всеволода.Автор слова змальовує його як талановитого воєначальника, мудрого державного діяча, справжнього патріота, і шляхетну людину.У 1184р він об'єднав руські землі і розгромив половецьке військо він постає ідеалом, краще розуміє події, відносини між князями.авторитет Святослава у рукописі можна назвати непорушним.
 Патріотична ідея, боротьба проти половців, знайшла вияв у золотому слові Святослава.Дорікаючи Ігорю І Всеволоду за їх неубдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу поразки, яка завдала багато горя усій Руській землі, скаржиться на те, що князі не хочуть допомагати йому у великій справі захисту рідної землі.
отже основна думка Золотого слова, це дорікання Ігорю та Всеволоду за їх необачність