Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. "Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах", — каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що "її пісні — як перло многоцвітне, як дивен скарб серед земних марнот".
Справжній митець, Маруся, на ділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами і стражданнями. У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, кращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний роман у віршах "Маруся Чурай" наскрізно.
У залежності від художньої мети твору письменники по-різному трактують отруєння Марусею Гриця. М. Старицький стверджує, що для Марусі кохання до Гриця — мета її життя. Вона не згодна ні за яких умов розлучитися із своїм коханим, а тому готує отруту для них обох. Смерть повинна була поєднати закоханих навіки, бо у другому потойбічному світі немає "ворогів", і нікому буде вже їх розлучати. Проте Гриць помилково випив увесь трунок і помер сам. Маруся збожеволіла.
О. Кобилянська картину отруєння Гриця залишає поза сюжетом твору. А читача наводить на думку, що Тетяна (читаємо Маруся) власноруч зібрала зілля і отруїла Гриця, помстившись хлопцеві за зраду. Не даремно ж письменниця дає їй прізвисько Туркеня. Вона запальна, рішуча, здатна на високі почуття, не розуміє брехні, не прощає зради. Сама також гине.
Маруся Чурай Ліни Костенко не має нічого спільного із помстою, злочином. Вона — митець. Її душа співає піснями народу. Вона здатна на страждання, на помсту — ні. Отруту героїня роману приготувала для себе, бо не могла більше складати пісні, душа боліла, покривджена Грицевою зрадою. Німий поет вже не поет. Маруся хотіла отруїти себе, а Гриць випив отруту випадково.
Смерть коханого ще більшою мірою покріпила страждання. Після його смерті Маруся не написала жодної пісні, і навіть після того, як її виправдав суд, — померла, бо не виправдала сама себе.
Для втілення своєї філософсько-естетичної концепції Ліна Костенко вдало вибрала нечасто вживаний жанр роману у віршах, який передбачає рівноправне поєднання епічного та ліричного начал. Це дало їй змогу прокласти емоційні "мости" між давниною і сьогоденням, не ризикуючи скотитися до публіцистичної декларативності.
Объяснение:
1. Прочитайте та перекладіть текст. Визначте тип, стиль мовлення, головну думку. Знайдіть у тексті 5 іменників 2 відміни.
Первiснi люди не вмiли добувати вогонь. За ним полювали: людина пiдкрадалась до запаленого блискавкою дерева та обережно вiдносила палаючу головешку, вiд якоï розводили багаття. Хранителi вогню стежили, щоб багаття не погасало. Вони пiдтримували вогонь i вдень, i вночi. Потiм люди навчилися самi добувати вогонь. Дерев’яну паличку вставляли у видовбаний у шматку дерева отвiр, куди клали сухий мох, i швидко обертали. Вiд тертя дерево нагрівалось, мох загорявся.
Сучасний сiрник, голiвка якого вкрита легкозаймистою сумiшшю, теж загоряється вiд тертя об коробочку. Зараз є сiрники, якi можуть горiти при сильному вiтрi i пiд дощем. Є ще й запальнички.
Добути вогонь Але обережно поводитися з ним можуть не всi. Iнколи дiти граються з вогнем. Це небезпечно: вiд маленького сiрника може згорiти цiлий будинок, великий лiс чи поле. Щороку вiд пожеж гине багато людей. А ви навчилися правильно поводитися з вогнем?
2. Що називається числiвником. Як розрізнити між собою кiлькiснi та порядковi числівники? Наведіть приклади.
3. Вiд поданих кiлькiсних числiвникiв утворiть порядковi.
Один, сiмдесят, п’ять, тисяча дев’ятсот шiстдесят п’ять, мiльйон
