Сховавшись під стільці машини друзі таємно вирушили ло Києва зі своїм класом. Дорога була не з приємних, але хлопчаки терпіли молотіння на підлозі. Співавши від душі, хлопці захопились і не почувши, що всі замовчали, викрили себе. Галина Сидорівна дозволила поїхати з ними. Не зважаючи на своє здивування при прибуванні до прекрасного Києва і побаченого метро хлопці продовжували стежити за Книшом і Бурмилом. Хлопці загубили їх в натовпі і почули оголошення репродуктора. Їх шукали. Подріботівши до виходу класа там не знайшли, але Яву та Павлушу угледів вусатий міліціонер і відвіз їх до Історичного музею. Клас ще походив по пам'ятках Києва та вирушив додому. ,, Прощавай, Києве! Прощавай, старшина Паляничко!"
Дійсно дружба це велика сила.Дружба це- Ти дорожиш людиною, боїшся його втратити. Адже він тобі доріг і ти вважаєш його другом.Дружба дивовижна вещб, без неї ми швидше за все б не впоралися і зазнали краху. Замкнутість людям не йде, але він продовжує битися об неї.Заводячи собі друга в першу чергу ти смортрішь на зовнішність і то як він надходить саме з табоц. Якщо він насолив тобі, ти його откідиваешь.Хотя сам такий же.Дружбу треба берегти всіма силами і тримати людину за руку, щось б не збежал.
