Яка кумедія сталася з костем пліз ть​

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка  а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.

Сімейна бібліотека є майже в кожній сім’ї, бо книга завжди наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи. довгий час книга була найціннішим подарунком. мабуть, тому в бібліотеці моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали. серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань «кобзаря» тараса григоровича шевченка. особливо мою увагу дві факсимільні книги: перше видання «кобзаря» 1840 року та малої захалявної книжки періоду заслання. звичайно, це лише точні копії безцінних книг т. шевченка, але як багато вони можуть розповісти про самого автора, про епоху, в якій він жив. так, з факсимільної копії малої захалявної книжки я побачила почерк великого кобзаря: красиві, дрібненькі літери рівненько лягали рядочками, лише де-не-де автор закреслював слово й надписував інше. мені здається, це свідчить про те, що вірші легко складалися автором. копія першого «кобзаря» може розповісти, де й за яких умов видавався цей твір, дає змогу побачити, який вигляд мали друковані книги першої половини xix століття.