Дружина державного діяча перш за все повинна бути впевненою у собі, бути моральною та етичною, бути готовою навчатися новому. Така жінка повинна підтримувати свого чоловіка, давати йому слушні поради і допомагати йому. Також у її серці повинна жити любов до Батьківщини, до тієї нації і суспільства, у якому вона живе.
Такою була й Роксоляна. Не дивлячись на те, що перед самим одруженням її вкрали, не дивлячись на те, що попереду її чекало невідоме майбутнє, вона не зламалась. Навіть під час перебування у полоні вона вчилась у людей новим для неї знанням. Найнеймовірніше те, що вона зберегла свою християнську віру у своєму серці, охрестивши своїх синів. А її героїчний вчинок (коли вона відпустила невольників) довів, що вона - справжня донька України.
Ось такою, в моїм уявленні, має бути дружина державного діяча - вона має бути опорою не тільки для свого чоловіка, для своєї сім*ї, а й для всього свого народу.
*тут ще дещо можеш додати від себе, бо нормальний твір, зазвичай, - півтори-дві сторінки. До речі, колись я цей твір вже писала. Сподіваюсь, ти не в Черкасах живеш)*
Сьогодні погожий весняний день. Ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. Я поспішаю додому, поспіхом кидаю портфель і вітаюсь з бабусею:
- Добридень, бабусю (ім я)!
- Добридень, онуку(онучко)! Як справи у школі?
- Все добре. Я піду на вулицю гуляти з друзями.
- А що стосовно уроків? Знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?
- Ні, я швиденько, обіцяю!
- Гаразд.А чи не міг би ти подати мені окуляри? Вони лежать на ооон тій поличці...Бо так хочеться почитати книжку!
Я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.
- Звичайно!Тримай!
- Дякую! Не барися на вулиці.
Радісно цілую бабусю! Як чудово, що вона в мене є!
- А знаєш що? Давай я разом з тобою почитаю?Я не поспішаю.
- Із задоволенням!
Як приємно бути корисним для оточуючих!
