Цікаві факти з твору Т.Шевченко «У бур'янах» ​

Відповідь:

Не знаю, що Ви маєте на увазі таблиця-характеристика, які у неї мають бути графи ? Чи може бути так: наприклад в центрі пишемо козаки, нижче - портрет, порядод - риси характеру. Чи це потрібно зробити для кожного козака. Одним словом, не знаю, як Ви її будете оформляти, але Вам може пригодитится приблизно такий текст:

щодо портретного опису козаків:  цитати: "Семен Непораднийбув кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди".  У нього чорний довгий оселедець, який він закручувати за вухо та вуса, зложені складно по-запорозьки вниз..  Дід Панас, незважаючи на те. що вже був старий козарлюга виглядав так: "Мимо своєї старости він голив чисто лоб й бороду та заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А довгий на аршин вус двома мітлами звисав аж на груди.."

У творі зображено, що для козака першим другом є його вірний кінь: наприклад,  вороний кінь Семена "...що пасся недалеко на припоні, як побачив свого пана, заіржав весело, наче б хотів його з дниною привітати".

Козаки веселі, дружні, з гумором, ніхто не ображався за інколи не зовсі милозвучні прізвиська. "На Січі не питали нікого, як зветься; там зараз причіпали кожному ймення, з яким не розставався вже до смерти. Хоч би як козака негарно назвати, він цього не соромиться. Козаки говорили: "Не ймення тебе красить, а ти його краси". Найбільше чванився козак тим, коли на ділі показував, що він не є такий, яким його при перший нагоді прозвали".

За їхньою  мужністю і, здавалося б, грубістю ховається добра і щира душа. Це видно з того, як вони дбали про Павлуся.  "Непорадний почав своїми грубими руками загортати хлопця кожухом з усіх боків". Та й дід Панас пильнував Павлуся поки той спав, як малу дитину. Щоб йому сонце не напекло, щоб козаки його  гучними розмовами і танцями не розбудили. Сотник Недоля, коли зрозумів, що Петро - брат Павлуся - залишився єдиною пітримкою у житті хлопця, наказав перед боєм  "- Ти, Петре, лишишся при мені між посильними козаками, хлопець теж..."

Багато є вказаівок на те, що козаки були віруючими християнами і душе шанували свою віру. Так Семен умивався "не перестаючи молитися", а коли зрозумів, що татари цієї ночі знищили село, то подумав: "Господи хрещений народ!"

Як висновок: козаки в творі зображені як волелюбний,  життєрадісний народ. У них велике почуттям обов’язку перед рідним народом, землею. Їх також змальовано як  чесних, справедливих і не жорстоких людей:  убити людину без суду і не під час бою або убити ворожих посланців  для них неприпустимо. Так вони залишили життя татарину Гусейну, але в якості справедливого суду убили зрадника рідної землі - Карима.

Пояснення:

Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. цю аксіому доводили і , і мольер, і багато інших майстрів художнього слова. не лишився осторонь і український драматург іван карпенко-карий. у комедії "сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. таких героїв у п'єсі двоє: герасим калитка і кум його савка. проте, попри спільну в житті мету — здобуття грошей, — якими різними є ці персонажі! у першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них — різні. першою і центральною фігурою п'єси є багатій герасим калитка. він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. не спиться мені, не їсться мені" найперше його цікавить матеріальне, а духовне — повністю знецінюється. так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри. у робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать". коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, навчає: "люде в київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудитися для божого дому й шість худобу ганять в празник гріх. блажен чоловік, іже скоти милує". невже калитка насправді такий богомільний? ні, факти з його життя свідчать, що це не так. і думає він у цей момент не про те, щоб вшанувати церковне свято, а про те, що "скотина гроші коштує".і, звичайно ж, центральна інтрига твору — купівля фальшивих грошей — явище протизаконне, але цього, справжнього гріха, герасим не боїться. коли савка, якого калитка взяв у компаньйони, повертається із міста, успішно розмінявши "фальшиві" купюри, коли сповіщає, що гроші "годяться", герасим розчулено каже: "куме, вашими устами бог говоре".лицемірство є ще однією виразною рисою цього персонажа. перед своїми друзями він прагне мати вигляд доброго та чесного чоловіка, який дуже любить свою жінку. насправді він поводиться зі своєю дружиною жорстоко. ось що говорить сама параска: "бий, бодай тобі руки посохли! і замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! у! харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирає" втім, до бійки справа не доходить: як тільки на порозі з'являється копач — герасим цілує параску.другим, хто прагне здобути гроші будь-якою ціною, є савка — змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. доведений до відчаю, савка згоден продати дияволу власну душу: "пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей".савка розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик жолудь має "нечисті гроші", тобто, він вже скористався цією можливістю. але наприкінці цієї ж яви савка робить ще один висновок: "е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя". і у цих словах — уся суть конфлікту, тут заховано корінь зла. про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продала душу дияволу. під час поділу грошей і калитка, і савка готові вбити один одного. втім, коли справу провалено, коли герасиму не дали накласти на себе руки, савка кається. і його покаяння — це справжнє покаяння людини-християнина: "буде здоров'я — будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає". на жаль, з боку калитки покаяння ми не чином, у п'єсі "сто тисяч" іван карпенко-карий утверджує ідею духовності як основи людського життя. насамкінець буде доречним навести слова ісуса христа: "не збирайте скарбів на землі". адже душа — дорожче.