Чому білий кінь шептало збунтувався у творі

Трохи місцями поміняла.Написала, що пам'ятаю.
Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде.
Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка.
Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс.
Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп.
Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова.
Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років!
Літота-така малесенька, що ледве од землі видно.
Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.)
Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле!
Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.

Кожній людині  мила своя сторона. На рідній землі людина почувається господарем. Тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. На чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. Там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. Їй не вистачає тепла рідного дому, друзів.
Лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі.  Любіть свій рідний край,свою землю! Тому і кажуть в народі: "для мене ж той край найкращий,де виросли крила мої"